Деякі роздуми щодо корупції в судовій системі

Ольга Жуковська
експерт програми «Адвокат Майбутнього», адвокат, к.ю.н.,
заслужений юрист України, член Апеляційного комітету UEFA,
віце-президент Спілки адвокатів України
 

 

image003Адвокати часто стикаються з двома поширеними кліше: «корупція у судовій системі дуже поширена і нездоланна» та «корупцію у судовій системі як поширене явище не доведено, хоч хто би що не підозрював». Видається, що до такого згубного явища не слід ставитися з точки зору статистики чи доведеності – радше робити усе можливе, щоб корупція не набувала поширення, якою б вона не була сьогодні.

Як можна боротися з таким явищем, якщо воно стало елементом історичної спадщини і глибоко вкорінене у всіх сферах суспільства більшості пострадянських країн? Чи можна з ним боротися взагалі? І як поводити себе адвокату, поки це явище не викорінене? Це складні запитання, відповіді на які кожен має шукати у своєму світогляді, досвіді, прагненнях тощо. Ми можемо лише поділитися певними особистими міркуваннями, не претендуючи на їх універсальність:

  • Корупція ніколи не буде подолана, якщо кожен окремий адвокат виходитиме міркувань на кшталт: «Що я один у конкретній справі можу зробити?», «Чому мій клієнт має страждати від моєї чесності?» тощо. Це не тільки неетично, але й у кінцевому підсумку непрактично, бо призводить до замкнутого кола.
  • Чи можна при цьому бути успішним адвокатом? – Так, певна, що можна.
  • Можна і слід протистояти корупції, принципово не беручи участь у відповідних схемах, і при цьому досягати результатів. Цього вимагає не тільки адвокатська етика, а й здоровий глузд.

Як? Пропонуємо подумати над наступними міркуваннями.

1. Шалена фахова віддача у «заангажованих справах»

Практика переконує, що коли справа готується порядним адвокатом на надвисокому рівні, іноді не так просто поширити на неї корупційну схему. Принаймні, треба довести ці спроби до межі неможливого і надто вже очевидного.

Якщо «заангажована справа» буде програна у першій інстанції, є друга, є, нарешті, Верховний Суд, а якщо є підстави вважати порушеною ст. 6 Європейської конвенції – ще й Європейський суд з прав людини. Не слід нехтувати й механізмами оскарження дій конкретних суддів та звернення до органів суддівського самоврядування, широкої громадськості через пресу (з дотриманням правил етики, звичайно).

2. Слід завжди реагувати на неетичну поведінку своїх колег-опонентів

Корпоративна єдність вимагає не поблажливості, а принциповості і обстоювання чистоти лав адвокатського цеху. Органи адвокатського самоврядування мають брати активну участь у порушенні відповідних питань на вищому державному рівні. Інертність адвокатського самоврядування у цій царині неприпустима.

Громадські організації адвокатів і юристів мають намагатися домовлятись про сумісні акції по подоланню корупції серед своїх учасників. Фахова свідомість має перебудовуватися так, щоб адвокату, який виграв справу «нечесно», було соромно, некомфортно через реакцію своїх колег. У кожному регіоні «переносники конвертів» мають відчути, що адвокатський загал пильнує, і «прибуткова справа» може стати небезпечною. При цьому, звичайно, необхідно дотримуватися правил етики, не можна допускати поширення неправдивої інформації про колег, однак допустимо обговорювати певні правові проблеми, які говорять самі за себе.

І вже точно «нечесні перемоги» мають призводити до непопулярності адвоката серед колег і потенційних клієнтів, а чесні перемоги на контрасті замість заздрощів мають викликати корпоративну підтримку і визнання.

3. Шляхом публічного висвітлення і обговорення адвокатським і суддівським загалом явно «незрозумілих» рішень можна спробувати створити критичний тиск на відповідних суддів, що разом зі скаргами на них буде сприяти очищенню лав суддів від «посівачів».

Водночас важливо так само публічно позитивно обговорювати судові рішення і суддів, які послідовно демонструють професіоналізм і порядність. А таких немало. Контраст ставлення може у кінцевому підсумку призвести до непопулярності «правового безпрєдєлу».

4. Нас десятки тисяч, а клієнтів наших – мільйони! Адвокатура – велика сила у суспільстві, якщо вона згуртована і є носієм спільних високих етичних принципів!

Ми маємо змусити державу й суспільство чути наш голос і знати, що адвокати – це інтелектуальна сила, а не сила гаманця, що вони – представники давньої, а не найдавнішої професії.

Кожен може додати свою відповідь на питання, як боротися з корупцією. Хоча це, звичайно, дуже й дуже складно. Жаль до сліз, що доводиться з таким явищем стикатися, але хто, як не ми, маємо носити сяючі обладунки, а не тільки «обладунки» з коштовних тканин? Ми ж узялися захищати права людей, як то кажуть, у радості й смутку… Чи не так, панове?

Нам стало мужності пережити усі негаразди разом з нашою Батьківщиною, тож невже не вистачить сил хоча б зробити усе від нас залежне, щоб вилікувати її від хвороби, котра з’їдає її живцем?

Джерело