Огляд ЗМІ: Розмивай і володарюй

Формула професії

17 листопада для всіх українських адвокатів було знаковим днем. 5 років тому стартував процес створення адвокатського самоврядування. Принципово новий для України спосіб організації інституту адвокатури впроваджувався за кращими європейськими аналогами, згідно з ухваленим у 2012 році законом «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Європейське майбутнє вже тоді не було просто красивим гаслом, під нього був прописаний певний політичний, дипломатичний та законотворчий порядок денний. Україна за інерцією просувалася до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, і профільний закон про адвокатуру прийняли саме в рамках євроінтеграційних устремлінь. Документ відповідав висновкам Венеціанської комісії та зобов’язанням України як члена Ради Європи.

Адвокатура має гарантії незалежності в будь-якій правовій демократичній країні. Інституційно такі гарантії втілені через принципи самоврядування й саморегулювання.

Такими є міжнародні стандарти, і вони зафіксовані не в одній резолюції Парламентської асамблеї РЄ й інших міжнародних документах, що регулюють статус адвокатської професії. 5 років тому зазначена формула знайшла своє відображення і в українському законодавстві.

Здається абсолютно неймовірним, але професійній спільноті вдалося реалізувати це на практиці. У найскладніші роки нової української історії, з кінця 2012 р., адвокатура відстояла свою незалежність, професійні й етичні стандарти, відданість європейському вибору.

У листопаді 2012 р. ми скликали установчий з’їзд, сформували регіональний та національний рівень самоврядування. За підсумками 5 років до складу органів було обрано майже тисячу адвокатів — амбітну групу  першопрохідців, які вклали в ідею нової української адвокатури свій ентузіазм, час і сили. Без бюджетної підтримки, без адмінресурсу, без піару всі просто робили свою роботу. Уточню, що керівництво НААУ, члени РАУ і комітетів НААУ працюють без зарплати; на представництва української адвокатури у понад 20 країнах світу адвокатські внески не витрачаються. Саме на плечах «першої тисячі» новий закон пройшов «обкатку», й адвокатське самоврядування підтвердило свою функціональність.

Саме завдяки остаточному та швидкому відходу від контролю Міністерства юстиції адвокати, наприклад, могли pro bono і за покликом совісті захищати учасників Євромайдану й фігурантів політичних резонансних процесів, не боячись помсти влади у вигляді позбавлення права на практику. Так, в адвокатські офіси вломлювалися і тітушки, і бійці спецназу, але від цього адвокати не переставали бути адвокатами. При всьому ресурсі, влада вже не могла забирати адвокатські свідоцтва “за дзвінком”. Ніщо всередині адвокатури не перешкоджало самоорганізації волонтерської адвокатської допомоги.

Завдяки новому закону ті, кому правоохоронні органи висували абсурдні кримінальні обвинувачення за участь у протесті, не залишилися без кваліфікованої правової допомоги. Цих людей «витягало» дуже багато адвокатів, зокрема відомі професіонали, у тому числі й захисники фігурантів нових резонансних справ, відкритих після 2014 р. Ті адвокати, які нині дуже дратують нинішніх керівників правоохоронних органів.

Реформаторські проколи

У 2014 р. здавалося, що найбільші ризики повернути все назад залишилися в минулому. Не тільки для країни в цілому, а й для адвокатури. Проте нас «ощасливили» ідеєю чергової реформи. Ми заплющили очі на те, що сама ця ідея була продиктована політичною кон’юнктурою, популярним принципом «мінятимемо всіх і все». Начебто поліпшити можна завжди, і ми подали пропозиції, як це зробити.

Далі почалися дискусії з приводу того, що та як змінювати. Нарешті, після року приховування проекту змін до профільного закону, в НААУ надіслали законопроект, схвалений у грудні минулого року без її участі на засіданні робочої групи Ради судової реформи. Нібито саме цей текст відправлений міжнародним експертам РЄ. «Креативний хід» — отримати оцінку на відповідність мінімальним європейським стандартам замість повного висновку Венеціанської комісії — ми теж оцінили як маніпуляцію авторів «секретного» законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За підсумками зустрічі з європейськими експертами НААУ запропонувала все ж таки передати документ у Венеціанську комісію.

Законопроект вражає якістю — в негативному значенні слова. Сирий текст, що містить термінологічну плутанину, елементарні помилки й нестиковки (наприклад із чинним законом «Про Вищу раду правосуддя», де передбачено обрання двох адвокатів у ВРП, а проект прописує: три). Деякі статті містять норми, які взаємно виключають одна одну. Наприклад, адвокат у разі призначення на державну службу зупиняє дію свідоцтва й не може займатися адвокатською діяльністю, проте та ж стаття надає йому право представляти інтереси свого працедавця в суді.

Переформатований  блок про адвокатське самоврядування описує абсолютно неробочу модель. Перше враження, що автори цього розділу не розуміють практичних і юридичних особливостей роботи органів самоврядування й тому, як варвари, хочуть знищувати все незрозуміле.

Проглядаються 3 напрями цієї деструкції. Управлінський — через перекроювання всієї системи, створення дублюючих органів і конфлікт повноважень. Замість кваліфікаційно-дисциплінарних палат у рамках однієї комісії запропоновано створити дві — кваліфікаційну й дисциплінарну вертикалі. При цьому доступ до професії централізується через Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури. Задум полягає в тому, що представники ВККА періодично виїжджають в тури, щоб приймати іспити в регіонах (зараз кожна КДКА регіону може приймати іспити без ревізорів з Києва, проте цілісність системи підтримується єдиними правилами та вимогами до програми). Графік поїздок — не рідше ніж раз на 3 місяці. Якщо призначити 4 іспити на рік, то черга в кілька сотень чоловік, як у Києві й області, триватиме роки. Через цей механізм центр, по суті, забирає автономне право регіону приймати нових людей в адвокатуру, що існує тепер.

Другий напрям — фінансова самостійність адвокатури. Проведення річного бюджету через рішення з’їзду виглядає фантастичною ідеєю. Фактично пропонується запровадити режим постійного з’їзду й перманентної бюджетної кризи. Ймовірність такого сценарію висока, а виходу із ситуації автори проекту не придумали.

Третій напрям — розрив зв’язків між центром і регіонами та, як наслідок, розпад національного інституту адвокатури. Віддалено версія проекту пропонує німецький варіант самоврядування. Проте ігнорується ключова відмінність між ФРН як федерацією та Україною як унітарною державою. При сліпому копіюванні неминуче виникнуть спотворення, але ті, хто наполягає на псевдонімецькому варіанті, саме цього й домагаються.

Національні органи адвокатури позбавляються авторитету та значної частини повноважень, а регіональні палати перетворюються на феодальні уділи. Тобто 27 адвокатур замість однієї. Кожна сама затвердить для себе установчі документи. Кожна отримає право  вести свій реєстр адвокатів. Подвійний рівень контролю Єдиного реєстру адвокатів України, який працює тепер, скасовується, що відкриє широкі можливості для маніпуляцій і поставить під сумнів ЄРАУ як достовірну базу про адвокатів усієї країни.

Проект відкриває можливість «клонування» об’єднань для представництва інтересів адвокатури. Розмноживши такі структури, адвокатура позбудеться єдиного голосу не лише всередині країни, а й на міжнародному рівні.

Без права голосу

Цинізм полягає в тому, що ініціатори проекту прикриваються перевіреною німецькою моделлю, але не лобіюють європейську реформу, а стараються для себе. Реалізувати особисті амбіції цих людей, гарантувати деяким з них уникнення кримінальної відповідальності за фінансові махінації, створення  псевдоорганів самоврядування та спроби захоплення законних рад адвокатів можна за однієї умови. Цій групі товаришів потрібно створити хаос в адвокатурі, посіяти розбрат, дискредитувати всі демократичні процедури через недолугі ідеї на зразок загальних зборів усіх адвокатів регіону.

Де збиратимуться кілька тисяч адвокатів Київської області? На стадіоні «Динамо»? Замість двоступінчатої системи обрання делегатів — влада натовпу? Як рахувати голоси кількох тисяч людей, особливо за процедурою таємного рейтингового голосування? Якщо повноваження органів самоврядування скоротити з 5 до 2 років, то із цих стадіонів можна й не йти. Вибори просто не матимуть кінця.

Усе, що запропонували натхненники проекту, не працює. Логічне запитання: чому їхня популістська передвиборна платформа перетворилася на «найголовніший», офіційний варіант реформи? Відповідь неприємна. Тому що натомість здали інтереси всієї адвокатської спільноти. Наприклад, розмитий особливий процесуальний статус адвоката — обшуки спрощуються, адже члени ради регіону, які так заважають правоохоронцям своєю присутністю, після «реформи» можуть на слідчі дії в адвокатів не запрошуватися. Дисциплінарні процедури посилюються, адже згідно з проектом дисциплінарне рішення практично неможливо оскаржити в суді.

І головна поступка — закладений законопроектом розпад адвокатури як єдиного національного конституційного незалежного інституту. Жодного єдиного голосу професії, жодного єдиного представництва інтересів адвокатури, жодного реального самоврядування. Держава 5 років тому санкціонувала створення цього голосу, але потім не захотіла до нього дослухатися. Тепер організувалося умовне ТОВ, завдання якого — цей голос, даруйте, заткнути.

На міжнародному рівні

Про всі ризики такого варіанта реформи НААУ повідомила ПАРЄ, де за квотою України є парламентарі-адвокати, Раду правових і адвокатських співтовариств Європи й Міжнародну асоціацію адвокатів, партнерські національні адвокатури, в тому числі і Німеччини.

Святкування 5-річчя НААУ й міжнародна конференція, проведена в рамках візиту делегації ССВЕ до Києва, стали двома майданчиками для дискусії про становище адвокатури в Україні й реформу, яка б наближала нас до європейських стандартів.

В українських адвокатів була можливість почути професійні думки і третього президента ССВЕ Ранко Пеліцаріча, і європейського регіонального секретаря Міжнародної асоціації адвокатів Роберта Малецьки, і радника з міжнародної політики Правового співтовариства Англії і Уельсу Чікі Муора, і відразу кількох представників німецької адвокатури, — як асоціації федерального рівня, так і рівня регіону, і колег з національних адвокатур Італії, Польщі, Литви, Росії та Білорусі.

Перша умова відповідності реформи європейським стандартам — надання адвокатурі повноцінного права участі в розробленні й обговоренні змін. Якщо ми йдемо в Європу, то маршрут будується тільки так, через право та демократію. Не знаю, скільки ще листів, резолюцій та зустрічей повинна провести НААУ, щоб наші візаві зрозуміли цю формулу. Але сходити з дистанції ми не плануємо.

Інтерв’ю  адвоката, Секретаря Ради адвокатів України, члена Вищої ради юстиції Павла Гречківського "Розмивай і володарюй"  розміщено у виданні "Закон і Бізнес"  в„–45 (1343) 25.11—01.12.2017
 

 

 

Павло Гречківський

Адвокат, Секретар Ради адвокатів України, член Вищої ради юстиції