Реформа адвокатури залишить інхаусам лише право платити внески

Джерело: "Закон і бізнес"
Олександр ПЕТРИЧЕНКО,
директор із правових питань ГК «Нові продукти».
 
 

Завершилося обговорення проекту закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До дискусії в Раді з питань судової реформи залучили представників адвокатського самоврядування, науки й державних органів. Але корпоративний сектор юридичної діяльності, на жаль, знову залишився поза процесом. І це не дозволяє багатьом юристам адекватно оцінити прийдешні зміни.

Назустріч монополії

Нагадаю, що підготовку й ухвалення документа викликали кілька причин. Перш за все запровадження через ст.1312Конституції адвокатської монополії. В усіх судових інстанціях вона запрацює з 2019 року. Крім того, профільний закон потрібно привести у відповідність із термінологією, закріпленою в Конституції, а також вирішити низку інших, не менш наболілих питань у процесі реалізації адвокатами своїх прав. Сам проект досить об’ємний за змістом і деталізацією. Серед іншого звертає на себе увагу редакція кількох статей, що стосуються поєднання роботи адвоката з іншою діяльністю. Ідея, як це намагаються пояснити учасники обговорення в РСР, полягає в тому, щоб обмежити в правах адвокатів, які отримують інші доходи. Наприклад, здають свою нерухомість в оренду, торгують на ринку, працюють юрисконсультами в штаті підприємств чи отримують інший дохід, відмінний від безпосередньої адвокатської діяльності.

Складно зрозуміти логіку такого роду думок. Однак, оскільки абсолютно всіх юрисконсультів, яких змусили пройти весь процес доступу до адвокатської діяльності, це зачепить, думаю, варто задуматись: а що ж чекає інхаусів у найближчому майбутньому? З огляду на економічні реалії та зарплати на ринку суми, витрачені на доступ до адвокатської діяльності, — це чималі кошти. Таким чином, юристи, ставши адвокатами, отримали та мали отримувати не тільки доступ до професії, а й усі права та гарантії, які додаються до свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, користуватися цими перевагами надалі.

Обмеження в правах

Проте, судячи з тексту запропонованого до обговорення проекту, його автори вважають, що інхауси-адвокати не повинні користуватися всіма правами, якими наділені їхні колеги. Причини вельми туманні. Тут і потенційна можливість тиску з боку працедавця, і неможливість бути об’єктивним при супроводі судових справ підприємства. Є й інші, не менш дивні та неоднозначні доводи, які вельми легко розбиваються простою логікою, не доходячи навіть до розгляду по суті.

Водночас і Національна асоціація адвокатів України, і навіть окремі податкові органи чітко роз’яснюють: адвокат, який перебуває в трудових відносинах з особою, чиї інтереси він представляє в суді, повинен укласти окремий договір про надання правової допомоги. І на цій підставі повноцінно виконувати функції адвоката зі всіма правами й обов’язками, записаними в профільному законі.

Незважаючи на це, передбачається позбавити таких адвокатів усіх прав, але залишити всі обов’язки. Зі сплатою щорічного внеску в розмірі 50% від належного включно. При цьому необхідно жорстко дотримуватися всіх вимог Правил адвокатської етики під загрозою дисциплінарних стягнень. У результаті адвокати повинні чомусь обрати: або незалежну діяльність і гарантії, або стабільну зарплату підлеглого, але без імунітету. Проте це не стосується державних підприємств, органів і організацій, де дійсно повинні бути обмеження стосовно сумісництва, щоб уникнути корупційних ризиків.

Завуальоване нерівноправ’я

Видається дивним, чому не взято до уваги ч.2 ст.22 Конституції. Адже в наявності — відверте звуження прав адвокатів, завуальоване й нічим не обґрунтоване нерівноправ’я при виборі конкретною юридичною особою способу захисту. При цьому свій статус усі адвокати отримали на рівних умовах і за єдиними правилами.

Варто звернути увагу й на рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009. У ньому сказано, що «право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права». КС зазначив, що згідно із ч.2 ст.3 і ст.59 Конституції на державу покладено «обов’язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов’язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги».

Натомість маємо пряме обмеження представництва інтересів клієнта в суді адвокатами-інхаусами. На якій підставі й у зв’язку із чим? Як і хто перевірятиме наявність цих урізаних прав у конкретний час і конкретному місці, де виявлятиметься правова допомога штатними юристами/адвокатами? На жаль, багато логічних запитань, але поки що мало таких же зрозумілих для десятків тисяч юристів відповідей: як їм працювати вже в нових умовах?

Сподіватимемося, що різні органи адвокатського самоврядування й адвокатські об’єднання, чиїм завданням перш за все повинен бути захист усіх адвокатів без винятку, переглянуть свої позиції та звернуть увагу на неприпустимість законодавчого обмеження в реалізації прав «штатних» адвокатів.

І, звичайно, долучаться юристи зі всієї України, чиї права знову обговорюють без їхньої участі. Один раз, при обговоренні питання щодо запровадження адвокатської монополії, юрисконсульти промовчали. Сподіваюся, тепер вони не наступлять на ті самі граблі й візьмуть активнішу участь у дискусії про свої конституційні права й умови роботи.

 

ДОВІДКА «ЗіБ»

Деякі норми проекту закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (за текстом із відкритих джерел)

Адвокат, що здійснює адвокатську діяльність, не може суміщати її з роботою за трудовим договором (контрактом), за виключенням наукової, творчої, педагогічної діяльності.

Адвокат, що уклав трудовий договір (контракт) з особою, яка не є адвокатським бюро або адвокатським об‘єднанням, не має права здійснювати адвокатську діяльність та зобов‘язаний зупинити її у порядку, встановленому статтею сьомою цього закону, крім випадків, коли його діяльність за таким трудовим договором (контрактом) є науковою, творчою або педагогічною.

Адвокат, який працює за трудовим договором (контрактом) з особою, яка не є адвокатським бюро або адвокатським об‘єднанням, зберігає статус адвоката, має право представляти свого роботодавця в суді, користуватися в рамках діяльності за таким договором професійними правами та гарантіями, передбаченими цим законом, крім гарантій, визначених пп.1—5, 8—10, 14 ст.24 цього закону.