В ЄСПЛ визначили, коли явку з повинною не можна вважати доказом

Феміда не вправі спиратися на факт явки з повинною, яку оформили без участі адвоката. А показання, одержані за відсутності захисника, не можна вважати достовірними. Такими є висновки Європейського суду з прав людини після розгляду скарги російського в’язня. У рішенні у справі «Шличков проти Росії» (№40852/05) ЄСПЛ підкреслив, що до його обов’язків не належить з’ясування того, чи є певні види доказів допустимими. Проте вирішив проаналізувати, чи можна вважати цей розгляд у цілому, зокрема спосіб отримання доказів, справедливим.

У вердикті наголошується, що право не свідчити проти самого себе є невід’ємною складовою справедливого розгляду, яке закріплює ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сенс цього права полягає, зокрема, в захисті підозрюваного від примушування до будь-чого з боку влади. При цьому сторона обвинувачення у справі повинна обґрунтувати свою позицію, не апелюючи до доказів, отриманих від підсудного в примусовому порядку або шляхом придушення його волі, підкреслив ЄСПЛ. У Страсбурзі також нагадали, що показання, одержані з порушенням цих правил, є недостовірними, а використання їх для виголошення обвинувального вироку суперечить ст.6 конвенції.

Явка з повинною, яку заявник написав після затримання й арешту за відсутності адвоката, була одним з основних доказів обвинувачення. Облсуд визнав ці показання неприйнятними, проте послався на них, визнаючи фігуранта винним і постановляючи обвинувальний вирок. Російська сторона у відповіді на скаргу вказала, що підсудний сам відмовився від своїх процесуальних прав, це підтверджує його письмова заява.

Проте Євросуд нагадав, що «відмова від прав, гарантованих конвенцією, не повинна суперечити будь-яким важливим суспільним інтересам і має бути виражена в однозначному вигляді та супроводжуватися мінімальними гарантіями, порівнянними зі ступенем значущості відмови». При цьому, підкреслив ЄСПЛ, явку з повинною оформили на день раніше, ніж відмову від захисника.

Джерело