White-Collar Crime: останні тенденції

Олександр Мігдаль
юрист Jurimex,
спеціально для «Юридичної Газети»
 

 

У зв’язку з технологічними та інформаційними змінами сучасне суспільство перебуває у процесі постійних перетворень, тому дуже важко прослідкувати, як саме змінюється злочинність, які нові методи виникають у боротьбі з нею та які види злочинів мають найбільший вплив на економіку розвинутих країн. Проте не залишається сумнівів, що White-Collar Crime є одним із найбільш небезпечних явищ у світі.

Першим, хто звернув увагу на такий вид злочинності, був видатний американський соціолог Едвін Сатерленд, який виокремив його серед інших і вказав на його системний вплив на всі сфери життя суспільства.

Слід зазначити, що хоч саме поняття White-Collar Crime відоме у розвинених країнах протягом тривалого часу, для України цей вид злочинів відносно новий, оскільки механізми ринкової економіки у нас ще не повною мірою сформувались, а злочини, які можуть бути віднесені до цього виду, мають здебільшого економічний (корпоративний) характер, притаманний розвинутим країнам Європейського Союзу, США та деяким країнам Азії. Напевне, саме тому до білокомірцевої злочинності в Україні здебільшого відносять службові та корупційні злочини представників влади та бізнесу. При цьому акцент зміщений саме на корупційні злочини представників влади або осіб, які впливають на них, а не на зловживання у приватному секторі. Це значно відрізняється від практики розвинених країн, де фігурантами білокомірцевої злочинності частіше стають представники вищих ланок великих корпорацій, а злочини вчиняються здебільшого бізнесом проти самого ж бізнесу.

Для розуміння сутності білокомірцевої злочинності варто зазначити, що на сьогодні існує дуже багато інтерпретацій її визначення, а серед кримінологів багатьох країн наявна тенденція змішування понять, що зумовлює певну плутанину. Так, деякі кримінологи надають змісту поняття White-Collar Crime ознак елітарної злочинності, оскільки саме еліта (політики, представники бізнесу, керівники різноманітних фондів та громадських формувань тощо), на їх думку, є групою девіантного ризику, бо саме вона приймає рішення та має змогу впливати на соціально-економічні відносини. Проте змішувати елітарної та білокомірцевої злочинності лише за ознаками респектабельності осіб, які можуть вчиняти злочини у сфері економіки, фінансів та суспільного життя, видається невірним підходом, адже елітарна злочинність носить здебільшого релятивний характер та спричинена історичними умовами кожної окремої країни в процесі суспільної трансформації.

Деякі вчені ототожнюють білокомірцеву злочинність з економічною, особливо у країнах, де білокомірцева злочинність на офіційному рівні як вид не розглядається. Такий підхід також можна вважати помилковим, оскільки ці два види злочинності слід розглядати, по-перше, як частину та ціле (де економічна злочинність – ціле, а білокомірцева – частина цілого), а по-друге, виключно через призму осіб, які вчиняють ці злочини, соціальних відносин, на які вони впливають, і їх наслідків. Це дозволить відокремлювати білокомірцеву злочинність від економічної за притаманними лише їй ознаками.

Іншим прикладом може бути безпосередньо корпоративна злочинність, яку також намагаються ототожнювати з білокомірцевою, що є вкрай неправильним підходом. Корпоративна злочинність є, перш за все, діяльністю підприємств (корпорацій), яка скерована на максимальне збагачення саме підприємства, а не окремої особи чи групи осіб, коли топ-менеджмент корпорації діє за принципом «ціль виправдовує засоби» та допускає дії, що можуть суперечити міжнародному чи національному законодавству.

Ознаки білокомірцевої злочинності

1. Економічний характер злочинів (корпоративне шахрайство, фальсифікація фінансової інформації, самообслуговування корпоративними інсайдерами, шахрайство з хедж-фондами, злочини у сфері конфіскації майна, іпотечне шахрайство, шахрайство у сфері охорони здоров'я, викрадення особистих даних чи інтелектуальної власності, кіберзлочинність, відмивання грошей, злочини у сфері корпоративної безпеки, інвестиційне шахрайство, маніпуляції на ринку цінних паперів, фондових бірж, доведення фінансових установ до банкрутства, створення схем ухилення від податків, організація конвертаційних центрів, порушення антимонопольного законодавства тощо).

2. Ненасильницький характер злочинів, адже «білі комірці» вчиняють фінансові та економічні злочини під прикриттям цілком законної діяльності, а результати стають очевидними тільки з часом.

3. Суб’єкт злочину, тобто сама особа злочинця, група осіб або організоване злочинне угруповання. Такі особи завжди мають високий соціальний статус і користуються повагою у суспільстві; наділені владними та управлінськими повноваженнями; мають високі статки та дохід від своєї діяльності; широко представлені у засобах масової інформації; беруть участь у суспільному, політичному, економічному житті країни; відсутні ознаки «кримінальної субкультури» та належності таких осіб до злочинних угруповань тощо.

4. Антисоціальний характер. Звичайно, якщо особа, яка має значний авторитет у суспільстві, користується повагою та довірою, запропонує широкому колу осіб, наприклад, вкласти гроші у певний інвестиційний проект або благодійну акцію, обґрунтувавши економічну доцільність та безпечність таких операцій, мало хто запідозрить її у злочині. Саме тому білокомірцева злочинність є одним із найнебезпечніших явищ, оскільки завдає не тільки економічних збитків країнам та окремим людям, але й підриває суспільну довіру до інститутів влади, суспільну мораль та сприяє суспільній дезорганізації.

5. Завуальований характер злочинів, що мають тривалий ефект. Як правило, злочини вчиняються «білими комірцями» непомітно, так, що на початковому етапі виявити ознаки обману або злочину практично неможливо, оскільки відчути ефект від нього можна лише з часом, коли злочинний план вже буде реалізовано. Звідси виплаває й інша проблема – складність боротьби з таким видом злочинності та його попередження, а також необхідність вивчення білокомірцевої злочинності на офіційному рівні, як у Сполучених Штатах Америки, та виокремлення White-Collar Crime в окрему групу злочинів на законодавчому рівні.

6. Прихований перерозподіл матеріальних благ у суспільстві, що зумовлює зростання тіньової економіки та злочинності в цілому. Зловживання на фінансових ринках, шахрайство в загальнодержавних масштабах, організація схем ухилення від сплати податків, корупція серед високопосадовців – усе це сприяє погіршенню криміногенної ситуації в суспільстві в цілому. Тож хоча сама по собі білокомірцева злочинність до насильницьких злочинів не належить, прослідковується причинно-наслідковий зв'язок між білокомірцевими злочинами як причиною та всіма іншими злочинами як наслідком.

Отже, зважаючи на вищевикладене, можна дійти висновку, що білокомірцева злочинність – це діяльність осіб, які займають високе соціальне становище, користуються повагою на національному та/або міжнародному рівні, мають вплив на економічну та політичну ситуацію в окремих країнах чи на глобальному рівні, проте незважаючи на свій статус, умисно та систематично здійснюють антисоціальну діяльність, направлену на особисте збагачення чи збагачення певної групи осіб, використовуючи свій авторитет, посаду чи професію як інструмент вчинення злочину.

White-Collar Crime в аспекті глобалізації та інформаційних технологій

Останньою тенденцією білокомірцевої злочинності є її глобалізація та вихід за межі окремих держав, створення транснаціональних злочинних організацій та угруповань «білих комірців», які своїми узгодженими діями впливають на окремі корпорації, держави, фінансові ринки, фондові біржі, курси валют, інвестиційні фонди, політиків та представників влади для досягнення поставлених цілей.

Важливою особливістю є саме узгодженість дій таких осіб. Тобто, якщо ще кілька десятиріч тому білокомірцева злочинність здебільшого існувала у межах окремих країн, то сьогодні, з розвитком інформаційних технологій та засобів комунікації, вона виходить на глобальний ринок.

Іншою тенденцією є перехід білокомірцевої злочинності з площини фінансових ринків та державної влади до площини технологій, оскільки саме технологічні компанії та сучасні мобільні сервіси відіграють дедалі більшу роль у повсякденному житті та починають конкурувати як з державними інституціями в аспекті соціальних комунікацій, так і з фінансовими в аспекті впровадження нових технологій зі здійснення платежів, перерахування коштів тощо.

Наприклад, кожна сучасна людина користується мобільними гаджетами, програмним забезпеченням, що необхідне для використання цих пристроїв, інтернетом і кожного дня надає про себе особисту інформацію, яка збирається, систематизується та використовується здебільшого в рекламних цілях. Та з накопиченням інформації про користувачів сучасних сервісів та гаджетів (напевне, кожному відоме поняття Big Data) зростають ризики їх особистої безпеки, оскільки ця інформація може бути використана проти них. А як уже зазначалося, білокомірцевій злочинності притаманний тривалий характер, і ніхто сьогодні не може бути впевнений, що інформація, яка зберігається на віддалених серверах технологічних компаній, не буде згодом використана для злочинних схем.

Ще однією тенденцією у перетворенні білокомірцевої злочинності є її поступовий перехід з «реального світу» до «віртуального». Соціальні мережі стають новим інформаційним простором та поступово змінюють ринок медіа, дедалі більше впливаючи на суспільну думку, що яскраво демонструє приклад виборів у США. Саме тому перехід білокомірцевої злочинності у простір соціальних мереж – неминуче явище, адже це дає змогу ще більше впливати на суспільну думку та запроваджувати дедалі складніші шахрайські схеми.

Міжнародний аспект

Для міжнародної спільноти проблема протидії White-Collar Crime продовжує залишатися однією з найактуальніших. Об’єктивні фактори свідчать про те, що цей вид злочинності створює суттєву небезпеку для життєдіяльності багатьох країн, а масштаби її поширення на сьогодні становлять загрозу для національної безпеки будь-якої країни. Тому на сучасному етапі міжнародного розвитку, коли відбуваються значні зміни у міжнародному політичному та суспільному житті, змінились погляди і на проблему протидії білокомірцевій злочинності. Нині завдання боротьби з нею розглядаються як загальнодержавні та пріоритетні.

Засади успішної протидії White-Collar Crime вже давно відомі міжнародній спільноті. Це, перш за все, відкритість влади, прозорість та зрозумілість процедур прийняття державних рішень, дієві механізми контролю за діяльністю державних органів з боку громадянського суспільства, свобода слова, свобода та незалежність засобів масової інформації, сучасний та технологічний контроль над бізнесом та дотримання прав людини в усіх аспектах життєдіяльності суспільства.

Однією з країн, де білокомірцева злочинність досліджується на офіційному рівні, є Сполучені Штати Америки. Так, Федеральне бюро розслідувань США у своїх звітах та аналітичних матеріалах звертає увагу на пріоритетні напрямки боротьби з White-Collar Crime, серед яких найважливішим є попередження:

1) корупції у державному секторі;

2) корпоративного шахрайства та шахрайства з цінними паперами (включаючи схеми Понці);

3) шахрайства у системі охорони здоров’я;

4) шахрайства у сфері фінансів;

5) шахрайства у страховій сфері;

6) відмивання грошей;

7) шахрайства у масовому маркетингу.

При цьому пріоритетним завданням для ФБР залишається попередження корпоративного шахрайства, яке завдає найбільшої шкоди інтересам країни.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що останні тенденції боротьби з білокомірцевою злочинністю і шляхи усунення цього ганебного явища передбачають:

  • підконтрольність державних чиновників, державних інститутів громадянському суспільству;
  • відкритість і прозорість прийняття рішень на усіх рівнях державної влади і місцевого самоврядування;
  • свободу слова та неупередженість засобів масової інформації, включаючи контроль за їх реальними власниками;
  • можливість громадського впливу на прийняття найважливіших економічних і політичних рішень;
  • незалежність судової влади;
  • збалансованість усіх гілок влади.

Крім того, однією з головних складових реалізації ефективної системи боротьби з білокомірцевою злочинністю є чітка взаємодія держав, у першу чергу їх правоохоронних органів на всіх рівнях та спільна участь у заходах боротьби з цим негативним явищем.