Незважаючи на реалії війни, суди повинні більш ретельно підходити до питання надання чи ненадання учасникам справи права на поновлення процесуальних строків
Спершу пропонуємо надати визначення того, що вважається зловживанням процесуальними правами.
Так, наприклад, у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22 визначено, що зловживання процесуальними правами – це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це на шкоду іншим особам з метою, яка не співпадає із завданням господарського процесу.
Варто зазначити, що процесуальні кодекси містять перелік того, що може вважатись зловживанням процесуальними правами, а саме:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Здебільшого, якщо суди визнають поданий документ як зловживання процесуальними правами, останній залишає такий документ без розгляду або повертає. Однак у деяких випадках суди йдуть далі й застосовують заходи процесуального примусу, наприклад, як штраф, або постановляють окрему ухвалу відносно адвоката, якою звертаються до відповідної КДКА для проведення дисциплінарного провадження.
Нижче проаналізуємо найбільш актуальні та нетривіальні позиції Верховного Суду щодо протидії судами зловживанням процесуальними правами учасниками.
1. Заздалегідь підготовлений відвід колегії суддів вважається зловживанням процесуальними правами
Розглядаючи справу № 905/945/18 суд апеляційної інстанції, з метою подальшого запобігання зловживанню адвокатом процесуальними правами, постановив окрему ухвалу та направив її до Київської обласної КДКА.
Колегія суддів апеляційної інстанції констатувала, що в судовому засіданні 11.03.2019 адвокат після відмови судом у задоволенні декількох клопотань (про відкладення розгляду справи, про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про об’єднання чотирьох справ в одне провадження) заявив відвід колегії суддів, яка розглядає справу, який був заздалегідь виготовлений та роздрукований апелянтом.
Хоч відвід і було визнано необґрунтованим, у наступному судовому засіданні 25.03.2019 алгоритм дій повторився – після оголошення колегією суддів результатів розгляду клопотань (ідентичних до попередніх), адвокат апелянта заявив відвід колегії суддів, який також був заздалегідь виготовлений та роздрукований, в той час як заява про відкладення розгляду справи, відмова в задоволенні якої визначена в якості підстави для відводу, ще не була розглянута судом.
Тобто адвокат, заздалегідь знаючи, що суд відмовить у задоволенні клопотань, вчергове підготував заяву про відвід колегії суддів, але не подав його водночас з рештою клопотань, аби в подальшому заявити такий відвід і затягнути розгляд справи.
При спробі касаційного оскарження окремої ухвали Верховний Суд відмовив адвокату у скасуванні ухвали та вкотре підкреслив, що дії скаржника (заявлення завідомо безпідставного відводу, заздалегідь виготовленого та роздрукованого) ставлять під сумнів його бажання розглядати подану ним апеляційну скаргу та спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу, перешкоджають іншим учасникам процесу використовувати наявні засоби правового захисту, чим порушують їх права.
2. Видалення із зали судового засідання як захід процесуального примусу
У практиці Верховного Суду досить рідко піднімається питання щодо видалення учасника із зали судового засідання.
Одна з небагатьох справ це постанова КАС ВС від 22.10.2020 у справі № 320/7/19. У даній справі апелянт оскаржив неправомірність його видалення із зали судового засідання. Матеріалами справи встановлено, що до апелянта двічі було застосовано попередження, але коли й вони не були взяті до уваги, колегія суддів прийняла рішення видалити апелянта з залу судового засідання у зв’язку з неодноразовим нереагуванням на зауваження судді та неповаги до суду.
У подальшому, через невиконання вимоги щодо видалення із зали судового засідання та неможливості продовжувати слухання справи в залі, колегія суддів продовжила апеляційний розгляд справи в іншому залі. Втім, після проголошення вступної та резолютивної частин судового рішення, під час виходу колегії суддів із залу судових засідань № 11, апелянт чинив перешкоди колегії суддів: ставав перед суддями, не давав змоги обійти та висловлювався негативно в їхню адресу, ображав усно.
Колегія суддів, дійшовши висновку про безпідставність доводів скаржника про неправомірність видалення його із зали судового засідання, наголосила, що використання учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, а також його завданню (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2020 року у справі № 314/1526/19(2-адр/214/1/2020).
3. Численне подання касаційних скарг на один і той самий процесуальний документ може бути “дорогим задоволенням”
Заслуговує на увагу справа № 905/1728/14-908/4808/14 (див. ухвалу КГС ВС від 02.02.2022). Суд касаційної інстанції встановив, що за період часу з листопада 2021 р. по січень 2022 р. від скаржника сім разів поспіль (включно з поданою останньою) надходили касаційні скарги на один і той самий процесуальний документ апеляційної інстанції, а саме ухвалу про зупинення провадження.
Суд також зауважив, що за зловживання процесуальними правами та за повторне зловживання процесуальними правами зі скаржника вже було стягнуто у дохід Державного бюджету України штрафи: один раз у розмірі 22 700 грн та тричі в розмірі 124 050 грн відповідно.
Під час чергового оскарження, враховуючи попередню поведінку скаржника, Верховний Суд визнав повторним зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.
Як наслідок, за всі 7 поданих касаційних скарг, які були визнані зловживанням процесуальними правами, суд зобов’язав учасника сплатити штрафів у загальному розмірі 518 900 грн.
4. Зловживання адвоката може обернутись відповідальністю для адвокатського об’єднання
Принагідною для керівників адвокатських об’єднань, бюро може бути постанова Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 755/11559/16-ц.
У даній справі скаржнику відмовили у відкритті касаційного провадження на постанову апеляційної інстанції через малозначність справи та відсутність посилань на випадки, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Втім, адвокат скаржника повторно подав ідентичну касаційну скаргу на постанову апеляції. Як наслідок, Верховний Суд дійшов висновку про повернення зазначеної касаційної скарги та стягнення штрафу у розмірі 2 481,00 грн. Однак головним аспектом даної справи є те, що адвокат є членом адвокатського об’єднання, і суд постановив стягнути штраф безпосередньо з адвокатського об’єднання.
Відтак, керівникам адвокатських об’єднань, бюро слід стежити за тим, як та чи належним чином їх адвокати здійснюють свою правничу діяльність.
Висновки:
Незважаючи на реалії війни, суди повинні більш ретельно підходити до питання надання чи ненадання учасникам справи права на поновлення процесуальних строків. Адже не виключено, що в майбутньому буде виникати ще більше випадків, де учасники справи будуть намагатись оскаржувати рішення після значного проміжку часу, обґрунтовуючи це воєнним станом.
Також справедливим вбачається збільшення міри штрафу за зловживання процесуальними правами (як за перше, так і за повторне порушення). Адже наразі, наприклад, за перше порушення застосовується стягнення у сумі від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 3028 до 30280 грн. Вочевидь, дані суми штрафів для деяких учасників (див. вище справу № 905/1728/14-908/4808/14) не є запобіжником і не сприяють досягненню швидкого та ефективного правосуддя.
Гліб Бялий, партнер Asters
Максим Жеревчук, молодший юрист Asters