Адвокат не сплачує ЄСВ в період зупинення адвокатської діяльності: ВС

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є:
● провадження такою особою, в даному випадку, незалежної професійної адвокатської діяльності;
● отримання доходу від такої діяльності.
 
При цьому, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є свідченням здійснення особою адвокатської діяльності.
 
Про це йдеться в постанові КАС ВС у справі №520/6094/19 від 18 листопада 2021 року. 
 
Суть справи: адвокат звернувся з позовом до ДПС в якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію. На обґрунтування позовних вимог вказував, що оскаржувана податкова консультація суперечить вимогам Податкового кодексу та порушує його права, оскільки у спірний період він здійснював викладацьку діяльність за трудовим договором, й дію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено. Натомість, надана контролюючим органом податкова консультація фактично передбачає додаткове податкове навантаження на позивача та подвійне оподаткування.
 
Рішенням місцевого суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено в повному обсязі.
 
Колегія суддів КАС ВС погодилась із висновком судів попередніх інстанцій, вказавши таке.
 
Відповідно до статей 31, 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви. Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
 
З наведених вище положень Закону №5076-VI суди резюмували, що правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. Таким чином законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
 
Поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, у зв'язку з чим суди дійшли висновку, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не розповсюджується на правовідносини, в яких адвокатська діяльність була зупинена, як на цьому наполягає контролюючий орган.
 
Так, з даних Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України суди попередніх інстанцій з'ясували, що право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Закону №5076-VI з 24 січня 2018 року на підставі відповідної заяви. Починаючи з означеної дати позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для її здійснення, що свідчить на користь висновку про відсутність у нього обов'язку зі сплати єдиного внеску як самозайнятої особи в розумінні чинного законодавства.
 
З відомостей, що містяться в облікових картках Пенсійного фонду України про застраховану особу позивача (форми ОК-7, ОК-5), судами з'ясовано, що єдиний внесок за нього в період зупинення його адвокатської діяльності сплачувався роботодавцем - Українською інженерно-педагогічною академією. Ця обставина також підтверджується наданим позивачем витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового держаного соціального страхування Пенсійного фонду України.
 
Верховний Суд у постановах від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17, від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та від 05 березня 2020 року (справа №824/509/19-а) досліджував проблематику питання щодо адміністрування Законом №2464-VI єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, та у своїх рішеннях зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Наявність в особи Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право як адвоката на здійснення незалежної професійної діяльності, однак не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
 
З урахуванням встановлених у цій справі обставин та викладеної вище правової позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає, що трактування відповідачем положень законодавства, викладене в індивідуальній податковій консультації, щодо наявності у позивача обов'язку сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа, є хибним.