Чи потрібно для стягнення витрат на правничу допомогу подавати детальний опис робіт: позиція ВС

28 грудня 2020 року Верховний Суд виніс постанову щодо стягнення витрат на правничу допомогу (справа № 640/18402/19).

Касаційна скарга стосувалася питання стягнення витрат на правничу допомогу за супроводження спору про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (ППР) Головного управління ДФС в м. Києві. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував ППР, а також на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань управління ДФС стягнув понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 12 350 грн.

Апеляційна інстанція скасувала рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу з ДФС. На її думку, позивач до матеріалів справи, всупереч вимогам 134 КАСУ, не надав доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, деталізації наданих послуг та вартості кожної із них.

У скарзі до Верховного Суду скаржник зазначив, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують надання правничої допомоги. Зокрема, відповідно до договору про надання правової допомоги оплата передбачалась у розмірі, еквівалентному 500 доларам США, за супроводження справи, а не за конкретну дію/вид адвокатської діяльності. Еквівалентна сума була визначена на рівні 12350 грн станом на 27 серпня 2019 року. Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд в постанові зазначив, що вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на всебічно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Зокрема, розмір винагороди за надання правової допомоги був визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та  витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до ч. 4 статті 134 КАСУ у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката позивач повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 4 ст. 134 КАСУ, Верховний Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу та скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві витрат на правничу допомогу.

Нижче наводимо сам текст постанови.

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 грудня 2020 року

справа № 640/18402/19

адміністративне провадження № К/9901/27657/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Андрощука Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в частині відмови у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 12 350,00 грн витрат на правничу допомогу (судді - Бєлова Л. В., Аліменко В. О., Безименна Н. В.)

у справі № 640/18402/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві від 26 квітня 2019 року № 3161166-1305-2615, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 802,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 12 350,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь позивача 12 350,00 грн витрат на правничу допомогу, прийнято в цій частині нову постанову, якою у стягненні з Головного управління ДФС у м. Києві витрат на правничу допомогу відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, дійшов висновку, що позивач до матеріалів справи, всупереч вимогам 134 КАС України, не надав доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, деталізації наданих послуг та вартості кожної із них.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, адвокат позивача подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати це судове рішення, та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують надання правничої допомоги. Зокрема скаржник звертає увагу на те, що відповідно до договору про надання правової допомоги (зі змінами внесеними додатковою угодою № 1) оплата передбачалась у розмірі еквівалентному 500 доларам США за супроводження справи, а не за конкретну дію/вид адвокатської діяльності.  Еквівалентна сума була визначена на рівні 12350 грн станом на 27 серпня 2019 року.

Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

2 листопада 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою представника позивача та витребував справу № 640/18402/19 з суду першої інстанції.

13 листопада 2020 року до Суду від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи свої доводи висновками Верховного Суду щодо питання відшкодування витрат на правову допомогу.

8 грудня 2020 року представник позивача надав відповідь на відзив податкового органу.

21 грудня 2020 року справа № 640/18402/19 надійшла до Верховного Суду.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в частині, що оскаржується, не відповідає.

Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення.

Суди попередніх інстанцій установили, що на обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано:

- копію Договору про надання правової допомоги № 0002/13/14/2(1)-13/08/2019 від 13 серпня 2019 року,

- копію Додаткової угоди № 1 від 13 серпня 2019 року до Договору про надання правової допомоги від 13 серпня 2019 року,

- ордер серії КС № 325997 від 1 серпня 2019 року,

- копію квитанції від 9 жовтня 2019 року № 1-2429К на суму 12350,00 грн.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на умови договору, зокрема установив, що пунктами 5.1, 5.2 Договору про надання правової допомоги № 0002/13/14/2(1)-13/08/2019 від 13 серпня 2019 року, сторони домовились, що документом, який підтверджує надання правової допомоги за Договором, є акт про надання правової допомоги, який повинен бути підписаний сторонами договору. Акт повинен бути підписаний клієнтом не пізніше п`яти робочих днів від дня отримання від адвоката і повернутий підписаний адвокату. До того ж, у поданій до суду першої інстанції заяві представника ОСОБА_1 адвоката Андрощука С. В. про судові витрати у справі № 640/18402/19 за вх. 03-14/10859/19 від 15 жовтня 2019 року, було зазначено, що акт наданих послуг буде наданий після ухвалення судом відповідного рішення і завершення розгляду справи в Окружному адміністративному суді міста Києва, однак, відповідний акт наданих послуг в матеріалах справи відсутній і не був наданий позивачем.

Джерела права

Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV

Частини перша, третя статті 252.

Додаткове судове рішення

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частини перша та третя статті 132

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

на професійну правничу допомогу;

сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша статті 139. Розподіл судових витрат

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Позиція Верховного Суду

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на всебічно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1 до Договору № 0002/13/14/2(1)-13/08/2019 про надання правової (правничої) допомоги сторони погодили доповнити п. 4 Договору і викласти його в такій редакції: «4.1. За надання Бюро Клієнтові правової (правничої) допомоги Клієнт сплатить винагороду, визначену в пунктах 4.1.1 Договору. Винагорода сплачується на підставі виставленого Бюро Клієнту рахунку. 4.1.1. За надання правової (правничої) допомоги по п. 1.1 Договору в суді 1-ї інстанції Клієнт сплатить Бюро гонорар у розмірі, еквівалентному 500 (П`ятистам) доларам США. Оплата здійснюється у формі передоплати в момент підписання Договору. 4.1.2 ...Оплата здійснюється на підставі рахунку. Гривневий еквівалент винагороди визначається на день виставлення рахунку...».

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та  витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, відповідь на відзив відповідача на позовну заяву з додатками, всі копії документів, завірені представником відповідача з дотриманням положень статті 94 КАС України, копія квитанції від 9 жовтня 2019 року № 1-2429К підтверджує сплату ОСОБА_1 суми 12350,00 грн (Призначення платежу: оплата за послуги, визначені в пунктах 1.1 - 1.2 договору № 0002/13/14/2(1)-13/08/2019 про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.19 р).

Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката позивач повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Висновки

Переглянувши в межах касаційної скарги постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 12 350,00 грн витрат на правничу допомогу, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу та скасування рішення суду першої інстанції в частині розподілу цих витрат, яка відповідає закону, а тому касаційна скарга представника позивача підлягає задоволенню.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Керуючись статтями 134, 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:                                                

Касаційну скаргу адвоката Андрощука Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 640/18402/19 в частині відмови у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 12 350,00 грн витрат на правничу допомогу, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року в цій частині залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Джерело