ККС ВС вказав на умови звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності

Якщо дії особи було перекваліфіковано судом першої інстанції з тяжкого злочину на злочин невеликої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення якого на момент судового розгляду вже закінчився, то суд повинен звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності (за наявності його згоди) або звільнити від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності (за її відсутності). Про це зазначив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи №373/3768/13-к.

Обставини справи
 
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК, з призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
 
За ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
 
У касаційній скарзі захисник вказував, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 124 КК, є злочином невеликої тяжкості, отже, відповідно до положень ст. 49 КК, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки, особу має бути звільнено від кримінальної відповідальності.
 
Обґрунтування позиції ККС
 
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до обвинувального акта, що надійшов до суду першої інстанції, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 121 КК, які відповідно до ст. 12 КК є тяжкими злочинами, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення яких не закінчився.
 
Місцевий суд, не погодившись із висунутим ОСОБА_1 обвинуваченням за частинами 1, 2 ст. 121 КК, ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим та засудив його за вчинення злочину, передбаченого ст. 124 КК, строк давності за вчинення якого вже минув. За таких обставин місцевий суд був позбавлений процесуальної можливості звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності рішенням суду у формі вироку. Разом з тим суд першої інстанції був зобов’язаний цим вироком звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за ст. 124 КК у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК.
 
Отже, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, чим допустився порушень п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК.
 
Переглядаючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що на момент апеляційного розгляду вже закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 124 КК, та не застосував закон, який підлягає застосуванню.
 
Апеляційний суд не роз’яснив ОСОБА_1 можливість звільнення його від кримінальної відповідальності, підставу такого звільнення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Ураховуючи те, що на момент апеляційного розгляду вже закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 124 КК, суд апеляційної інстанції повинен був за наявності згоди ОСОБА_1 звільнити його від кримінальної відповідальності, а за відсутності такої згоди – звільнити від призначеного судом покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
 
ККС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності.