Коли допускається використовувати формулювання “вважати особу засудженою до покарання”

У резолютивній частині вироку апеляційного суду, яким скасовано вирок місцевого суду у зв’язку з відсутністю підстав для застосування до засудженого звільнення від покарання з випробуванням, якщо при цьому вид та розмір покарання, призначеного особі, залишився незмінним, допускається використовувати формулювання «вважати особу засудженою до покарання».

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду від 07.08.2019 ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
 
Апеляційний суд ухвалою від 23.10.2019 апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду — без зміни.
 
ВС постановою від 18.02.2020 касаційну скаргу прокурора задовольнив, ухвалу апеляційного суду на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
 
Апеляційний суд вироком від 10.02.2021 задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання й ухвалив свій, у резолютивній частині якого зазначив таке: вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів з урахуванням покарання, призначеного вироком місцевого суду від 01.08.2018, у виді позбавлення волі на строк 3 роки та штрафу в розмірі 80 НМДГ, що становить 1360 грн, із зарахуванням обвинуваченому повністю відбутого покарання за попереднім вироком.
 
У касаційній скарзі прокурор вказує на те, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 374, 420 КПК, оскільки під час його постановлення апеляційний суд не призначив засудженому покарання, а ухвалив вважати його засудженим, що є істотним порушенням вимог КПК.
 
Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.
 
Обґрунтування позиції ККС: що стосується вказаного доводу в касаційній скарзі прокурора, то колегія суддів ККС не відступає від позиції, висловленої в постановах ВС від 01.11.2018 у справі №199/5625/17 (провадження №51-4017км18), від 21.03.2019 у справі №482/85/17 (провадження №51-5850км18) та від 06.06.2019 у справі №127/17696/18 (провадження №51-612км19).
 
Ураховуючи ці правові позиції ККС, убачається, що у вироках апеляційних судів, які були предметом касаційного перегляду у вказаних випадках, апеляційним судом приймалося рішення про скасування вироку місцевого суду у зв’язку з незгодою з розміром призначеного покарання та про призначення засудженим іншого покарання, відмінного за розміром. Тобто у наведених вище випадках апеляційний суд постановив вважати винувату особу засудженою до покарання, яке їй не було призначено місцевим судом, а сам апеляційний суд такого покарання не призначив, указавши, що винну особу слід «вважати засудженою» до такого покарання. Тому саме в такому разі у ході постановлення апеляційним судом нового вироку, яким винній особі призначається інше покарання, відмінне від призначеного місцевим судом, застосування терміна «вважати засудженим» неприпустимо, оскільки в такому випадку особа фактично залишається без покарання.
 
Натомість з аналізу оскаржуваного вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 убачається, що в цьому конкретному випадку суд апеляційної інстанції фактично погодився з видом та розміром призначеного засудженому покарання і не погодився лише з рішенням місцевого суду про звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК. Тобто в цьому випадку покарання саме по собі не змінювалося, воно залишилося тим самим і з вироку місцевого суду, по суті, було виключено висновок про можливість виправлення винного без ізоляції від суспільства.
 
У цьому кримінальному провадженні апеляційний суд у резолютивній частині свого вироку застосував термін «вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки». Отже, покарання ОСОБА_1 було призначено апеляційним судом відповідно до вимог статей 374, 420 КПК. Істотного порушення апеляційним судом норм цього Кодексу ВС не вбачає. Доводи прокурора про зворотне є безпідставними.
 
Детальніше з текстом постанови ВС від 15.07.2021 у справі №127/20497/18 (провадження №51-272км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98327515.