Нові виклики для адвокатури: настав час бути чесними…

В преамбулі Правил адвокатської етики, затверджених 17 листопада 2012 року, говориться про те, що «надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки». На жаль, через чотири роки, 17 листопада 2016 року під час засідання Ради адвокатів України, ми стали свідками того, що й етична поведінка, й чесність для адвокатів все ще вартують набагато менше, аніж власна вигода чи владні повноваження.

Насамперед дивує, що під час свого вступного слова голова РАУ Лідія Ізовітова не змогла не втриматись від того, аби в дивному калейдоскопі змішати зовнішні (реальні) та внутрішні (надумані) загрози, які нині стоять перед адвокатурою. Причому, усі прояви боротьби із «зовнішніми» загрозами стали заслугою лише НААУ, натомість усі «невдоволені» адвокати виявились недобросовісними інтриганами або такими, що паплюжать честь адвоката. Це, звичайно, дуже загальна квінтесенція виступу пані Ізовітової, але авторові статті здалося саме так. Порівняйте самі, одразу ж після слів про те, що «адвокатська спільнота консолідовано виступала за те, щоб мати гарантії незалежного статусу професії як надійний запобіжник від тиску та втручання державних органів», говориться про те, що «невідомі особи в Київській області перешкоджають доступу до професії адвоката», відбуваються «спроби тиску на членів РАУ», «поступаються адвокатськими правами в угоду правоохоронних органів», а потім знову ж без висновків та аргументів розмірковується про те, що проект закону щодо малозначущих спорів у судах є загрозою для адвокатської монополії. Здається, що в такий нехитрий спосіб голова РАУ намагалася підкреслити важливість усіх своїх тверджень, мимоволі підводячи до висновку, що якщо хтось і може поставити крапку в усіх питаннях, які турбують адвокатів, то це лише НААУ.

"Коли вирішуються одні проблеми, виникають нові виклики. Але існують організації ефективні та неефективні. І те, що ми маємо інструменти вирішувати свої питання у межах законних повноважень, свідчить про те, що ми є ефективними та організаційно стійкими", - сказала Лідія Ізовітова. Але дуже вже специфічним виявився той набір «ефективних інструментів», за допомогою яких в РАУ намагалися вирішити деякі із внутрішніх загроз. Зокрема, один із пунктів рішення, яке мало бути прийняте 17 листопада, було «рішення про недопустимість будь-якого тиску на легітимність рішень і компетенцію РАУ. Невиконання рішень РАУ тягне за собою наслідки у вигляді дисциплінарної невідповідальності адвоката». З цього приводу член РАУ Оксана Каденко навіть сказала, що «в РАУ будуть в кожному регіоні рятувати адвокатів не від самоуправління, а від самоуправства». Але що ж насправді крилось за забороною «тиску»? Явно це не прозвучало, але, на нашу думку, це рішення підводилось до того, аби просто «закрити рота адвокатам», аби легітимізувати заборону критики та унеможливити висловлювання своїх думок щодо сучасного стану адвокатури. Хіба це чесно? Вочевидь, ні, й деякі члени РАУ це розуміли. Та ж пані Каденко запропонувала доповнити цю категоричну заборону припискою «окрім, способів не заборонених законом». На що Ігор Черезов критично зауважив: «Тоді взагалі не буде сенсу в такому пункті», чим викликав сміх в залі. Адже для всіх стало зрозуміло, що ініціатива голови РАУ була дуже простою: або тотальна заборона на свободу думки адвоката, або взагалі нічого не треба робити. Врешті-решт, члени РАУ дійшли висновку розробити додаткове роз’яснення щодо висловлювань адвоката в контексті їх співвідношення з нормами статті 57 ПАЕ. Здавалося б, ця дискусія щодо тиску була абсолютно недоречною, але насправді вона мала смисл, бо відразу ж після цього питання мало б розглядатися питання пункту 6 порядку денного – «Питання діяльності органів адвокатського самоврядування (розгляд звернень, листів, скарг з питань, пов’язаних із діяльністю органів адвокатського самоврядування)». І ось тут розпочинається найцікавіше.

Цей пункт був внесений до порядку денного фактично з єдиною метою – вчинити розправу над головою Ради адвокатів Київської області Петром Бойко. Адже ще напередодні стало відомо, що результатом розгляду цього питання мало б стати відповідне подання до ВКДКА з вимогою притягнути до дисциплінарної відповідальності адвоката Бойко. Чим завинив Петро Анатолійович, запитаєте ви? Все дуже просто – був головуючим під час проведення Конференції адвокатів Київської області від 10 вересня 2016 року, за наслідком якої відбулася зміна керівництва КДКА Київської області, тобто «постраждала» подруга Л.Ізовітової – Галина Ковбасінська. Про нюанси Конференції дуже добре описано в двох статтях пана Бойко – «Міністр адвокатури» та «Міністр адвокатури-2». До речі, саме ці статті додатково «обтяжували» вину адвоката Бойко, бо у них він, мовляв, чи не ображав усю адвокатуру! Але якщо хтось з адвокатів ще не розуміє, то образа (це ще довести треба, що в статті йдеться саме про образу) голови НААУ Лідії Ізовітової ще, дякувати Богу, не означає «грубого одноразового порушення Правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури». Та, здається, не до роздумів у той час, коли адвокатами керує помста, а здається саме вона є рушієм усіх тих дій, що призвели до появи цієї та інших скарг. Помста за те, що декому нагадали про честь адвоката.

І ось на підставі всього цього в РАУ 17 листопада мала б розпочатися розправа над Петром Бойко. Безчесна й неаргументована. Безчесна, бо порядок денний весь час змінювався, після третього питання почали розглядати дванадцяте, потім восьме, потім ще ряд «технічних» питань. Тобто все робилось для «затягування процесу» з розрахунку на те, що хтось з членів Ради чи КДКА Київської області не витримає багатогодинного очікування – й покине засідання РАУ. А там вже з одним П.Бойко вдасться поквитатись сам-на-сам. На наш погляд, це більше за все інше демонструвало явну неповагу, або навіть зневагу до адвокатів Київської області, мовляв, «почекаєте, нічого з вами не станеться». Але сталося не так, як гадалося. Спочатку член РАУ Ігор Черезов запропонував створили спеціальну комісію, яка з’ясувала б ситуацію в Київській області. Це трохи було не «за планом», бо розправа таким чином відтягувалася в часі, але наполягання на цьому вважалося б, як кажуть в Китаї, «втратою обличчя». Тож Лідія Павлівна, повагавшись, вже навіть почала формувати склад комісії: «Першим, мабуть, слід запропонувати до складу комісії Осику…» Аж тут вже й адвокати Київської області не витримали такого знущання. Петро Бойко наголосив: «Ми чекали на вирішення свого питання з 9.00 ранку. Чекали терпляче, щоб висловити свою позицію та думку. Тож будь-ласка, вислухайте мене, а потім прийміть рішення…».

І виступ очільника Ради адвокатів Київської області був настільки емоційним, чесним та справедливим, що його слід подати чи не дослівно:

«Шановні колеги, я звертаюсь до кожного члена РАУ. Я поклав дуже багато свого життя та здоров’я на адвокатуру. Це справа мого життя. І я у своєму листі писав: як же так – для того щоб зібратися (адвокатам на Конференцію – автор), нам потрібно було чекати 3 місяці. Але тим не менш я все робив по закону, в мене навіть думки не було порушити щось. Нагадаю, що коли ми (Рада адвокатів Київської області - автор) прийняли рішення 3 червня про проведення Конференції, то вже наступного дня надіслали відповідне звернення до голови РАУ Л.Ізовітової. Але нам відмовили, через те, що «витягу з протоколу недостатньо» (хоча до цього усі роки подавалися лише витяги). Тоді ми зробили повний текст протоколу за одну ніч, аби лише в Одесі на черговому засіданні нам були надані Регламент та квоти на проведення Конференції. Тобто я, як голова Ради адвокатів Київської області, вжив всіх заходів, щоб отримати квоти і порядок. Я не просив нікого, і немає такого листа, щоб це питання було зняте з порядку денного в Одесі. Але в червні питання по Конференції Київської області вирішено не було. Проте я розумів, що до вересня ще багато часу. В липні я телефоную до члена РАУ Павла Гречківського з метою з’ясувати позицію Ради щодо мого питання. Ви пам’ятаєте, що в липні розпочався неймовірний тиск на адвокатуру з боку правоохоронних органів, і в першу чергу на адвокатів Києва та Київської області. Потрібна була реакція. Ми ініціюємо скликання Комітету ВР, запрошуємо на Комітет Ізовітову. Але А.Ситник приходить, а Ізовітова ні. Ми обмінюємось контактами, знаходимо прийнятний механізм, який унеможливлює розкриття адвокатської таємниці, а тепер виявляється цей механізм був злочинним. А суть Меморандуму між адвокатами та НАБУ була наступною. А.Ситник видає наказ про те, щоб детективи, які приходять до адвоката, не обшукували того фізично, але через представника органу адвокатського самоврядування дізнавались, чи є той чи інший документ в адвокатському досьє тощо. Цю ідею можна було розробляти й уточнювати, але Ситник сказав, що оскільки домовленість лише з адвокатами Київської області є занадто вузькою, було б непогано отримати відповідний лист від голови НААУ. Але листа ми так й не отримали, а потім ви сьогодні почули висновок, що все це – ганьба, а ми наче «продались» НАБУ. Але чому я згадав про цей випадок? Бо саме через цю проблему РАУ збиралась позачергово 12 липня 2016 року. Хіба не можна було поставити в цей само день й технічне питання про виділення квот для Конференції? Але знову нічого не відбулося. І знову я не панікую, бо ще є час. В серпні я особисто телефоную Лідії Павлівні й прохаю ще раз надати ті квоти та порядок, кажу, щоб Ізовітова поступила як президент Асоціації, а не як подруга Галини Ковбасінської. Але саме з особистих мотивів рішення по Конференції Київської області так і не приймається. Аж 27 серпня я дізнаюсь, що засідання РАУ призначене на 13 вересня, хоча було відомо про те, що Конференція відбудеться 10 вересня. Тобто або проведення Конференції переноситься, або проводиться без квот – у будь-якому випадку все на благо Ковбасінської. І що виходить? Я як голова Ради адвокатів регіону вжив усі заходи, щоб Конференція відбулася, а Ізовітова і Ковбасінська зробили все, щоб вона не відбулася. І де логіка? Ту людину, яка робила все по закону, зараз розпинають. А ті, хто перешкоджав проведенню Конференцію, зараз карають Бойка за те, що він не правильно провів Конференцію. Але йдемо далі, на сьогодні є позовна заява про законність чи незаконність проведення Конференції. Єдиною підставою, яка наводиться на обґрунтування незаконності, є відсутність квот. Але хіба в цьому Бойко повинен? Однак я вже прочитав проект рішення РАУ, де за це мене ж хочуть піддати ще й дисциплінарній відповідальності, шляхом направлення листа до ВКДКА. Якщо ми говоримо, і всерйоз говоримо, що ми – за регіони, ми виступаємо за простих адвокатів, то зараз в одному приміщенні могли б вже працювати і Рада, і КДКА Київської області разом. Але ми не можемо цього зробити, бо ставиться під сумнів законність обрання В.Поліщука. У мене немає жодного зиску з того, де саме буде знаходитись КДКА. Усі називають цей конфлікт особистим – між Бойко та Ковбасінською, але це не так. До того ж я не хочу переправляти ніякі фінансові потоки, лише хочу щоб в Київській області встановилися нормальні відносини. Порівняйте. Мені дорікають, що Рада як юридична особа купила собі власне приміщення. Тобто приватизувати приміщення, яке належало усім адвокатам, – це нормально, а купити приміщення для усіх адвокатів – це погано? І за це мене, Заслуженого юриста, адвоката хочуть притягти до відповідальності? І навіть не за адвокатську діяльність, але за громадську. Я переконаний, що якщо ми вільні адвокати, самостійні, то саме свобода висловлювань й робить нас адвокатами. Саме через цю особливість ми прийшли в цю професію, бо адвокати – свободолюбні, та не люблять нікому підкорятись. А тепер виходить, що адвоката можна позбавити за те, що він написав декілька статей? Але якщо вже на те пішло, то завтра Рада на позачерговому засіданні поставить питання про переобрання всіх органів адвокатського самоврядування Київської області. І хай адвокати, а не в РАУ вирішують, хто правий в цьому конфлікті. Оце моя відповідь на все. Дякую».

І як не дивно, це спрацювало. Частково, через публічність заходу, частково – через активну підтримку усіх членів Ради та КДКА Київської області, які прийшли в цей день підтримати свого лідера. А частково й через те, що в РАУ зрозуміли, запропонований варіант «повного перезавантаження» дійсно є найшвидшим способом розв’язання конфлікту. Тож відразу після виступу Петра Бойко Рада адвокатів Київської області скликала Конференцію регіону, до порядку денного якої включили питання про дострокове відкликання з посад усіх членів і керівників органів адвокатського самоврядування регіону і обрання на ці посади нових членів. А Рада адвокатів України перед тим як закрити засідання, встигла затвердити квоту представництва, Порядок і Регламент позачергової Конференції адвокатів Київської області. Проведення конференції заплановане на 18 лютого 2017 року (квота представництва складе 1 адвокат від 25). Час «Х» визначено, й тепер для адвокатів Київської області залишилося тільки одне – бути чесними. Перед своїми колегами й самим перед собою насамперед.

Про чесність хотілося б нагадати й членам РАУ, бо розгляд «пункту 6» перенесли на грудень 2016 року, хоча «конфлікт в Київській області» вже буде вичерпано за будь-яких умов. Вочевидь, декому все ще кортить поквитатись…

Іван Правдін, журналіст