Огляд практики ККС ВС щодо недопустимості доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини

Огляд містить ряд важливих правових позицій Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм кримінального процесуального права в частині визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини станом на жовтень 2020 року, зокрема, про:

  • розмежування ознак порушення процесуального закону та істотного порушення прав і свобод людини як підстав для визнання доказів недопустимими;
  • оцінку доказів, отриманих під час огляду та обшуку, які були проведені з порушенням правил, передбачених КПК;
  • обставини, які свідчать про добровільну згоду особи на проникнення до домоволодіння;
  • оцінку судом обґрунтованості слідчих дій, які здійснювались як невідкладні, в контексті перевірки допустимості доказів, отриманих в ході такої слідчої дії.

Предметом розгляду Касаційного кримінального суду також були й інші питання застосування норм кримінального процесуального права України, а саме: допустимість показань свідка, який перебував перед допитом у відділенні поліції; наявність ознак провокації кримінального правопорушення, яка має наслідком недопустимість доказів, отриманих на підставі проведення негласних слідчих (розшукових) дій; процесуальне значення відсутності висновку НАЗК про встановлення факту порушення антикорупційного законодавства суб’єктом декларування при визначенні допустимості доказів у цьому провадженні.