Підстави для обґрунтування продовження тримання під вартою: позиція ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив рішення по справі № 10982/15 Maassen проти Нідерландів. Справа стосувалася кримінального провадження проти заявника у зв’язку з торгівлею людьми та сутенерством.

Обставини справи

Заявником у справі є нідерландський громадянин Marlon Maassen 1991 року народження. На момент подання заяви він знаходився під вартою у нідерландському місті Баарн.

У липні 2014 року телепрограма Undercover in Nederland провела розслідування експлуатації в проституції. Поліції був переданий відеозапис того, як 15-річній дівчині допомагають продавати сексуальні послуги в Інтернеті. Наступне кримінальне розслідування призвело до того, що ряд осіб, у тому числі Maassen, підозрювали у торгівлі людьми, зокрема, в експлуатації неповнолітніх повій.

Заявника заарештували і взяли під варту 2 грудня 2014 року. Через три дні наказом слідчого судді Центрального обласного суду Нідерландів, який знаходиться в місті Утрехт був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою протягом 14 днів. 19 грудня 2014 року тримання під вартою було продовжене на 90 днів. Заявник подав апеляцію, однак вона була відхилена.

Судовий розгляд справи розпочався 17 березня 2015 року в обласному суді. Він відхилив заяви про скасування або призупинення досудового ув’язнення та відклав розгляд справи до 9 червня 2015 року. Апеляційний суд Арнем-Леуварден підтримав це рішення після апеляції. На відкритому судовому засіданні 9 червня 2015 року клопотання адвоката заявника про скасування або призупинення його досудового ув’язнення було ще раз відхилене.

У рішенні від 15 вересня 2015 року обласний суд визнав Maassen винним в торгівлі людьми за те, що він втягнув 15-річну дівчину та отримував прибуток з її проституції протягом близько трьох тижнів. Заявник був засуджений до 18 місяців позбавлення волі з вирахуванням часу, який він провів у досудовому ув’язненні та з відстрочкою в шість місяців до випробувального терміну у два роки.

Покладаючись, зокрема, на статтю 5 § 3 (право на свободу і безпеку) Конвенції заявник скаржився на те, що відповідні рішення національних судів не мали достатніх підстав для обґрунтування продовження його тримання під вартою.

Розглянувши всі обставини справи, Суд констатував порушення статті 5 § 3. Справедлива сатисфакція: 1600 євро (моральна шкода).

Джерело