Участь засудженого у судовому засіданні в режимі відеоконференції означає його фактичну участю у судовому розгляді

29 липня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 320/2582/19 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, оскільки його право на участь у судовому засіданні порушено не було. Ухвалою міськрайонного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, відмовлено повністю в задоволенні клопотання засудженого про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку обласного суду та ухвали Верховного Суду України. У касаційній скарзі засуджений зазначав, що місцевий суд проігнорував його законну вимогу про безпосередню участь у судовому засіданні та безпідставно провів судовий розгляд у режимі відеоконференції, на що сам засуджений згоди не надавав.

Верховний Суд вказав, як убачається з матеріалів провадження, засуджений направив до суду клопотання про забезпечення його особистої участі в судовому засіданні місцевого суду, призначеному на 25 вересня 2019 р. Ухвалою міськрайонного суду від 12 липня 2019 р. зазначене клопотання було задоволено та постановлено етапувати засудженого з установи виконання покарань, де він на той час відбував покарання, до СІЗО, а потім до ІТТ для подальшої його доставки в судове засідання суду першої інстанції.

Однак у судове засідання 25 вересня 2019 р. засудженого доставлено не було. Цього ж дня місцевим судом було повторно постановлено етапувати засудженого та доставити його в наступне судове засідання. Проте засудженого було етаповано лише до СІЗО. Разом з тим 10 жовтня 2019 р. на адресу суду надійшов лист від начальника ІТТ про неможливість етапування засудженого з СІЗО до ІТТ у зв`язку з тим, що в Ізоляторі тимчасового тримання відсутні умови для утримування осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Місцевий суд з метою забезпечення права засудженого на захист та доступ до правосуддя, керуючись положеннями ч. 2 ст. 336 КПК України, постановив ухвалу про проведення судового засідання за участю засудженого в режимі відеоконференції з СІЗО.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що твердження засудженого про те, що місцевим судом було проігноровано його клопотання про безпосередню участь у судовому розгляді, є необґрунтованими, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

При цьому, з огляду на викладене, Верховний Суд висловив переконанання, що в даному конкретному випадку право засудженого на участь у судовому засіданні порушено не було, оскільки участь особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції є фактичною участю в судовому розгляді, проте в іншому форматі.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення