Визнання протоколу НСРД недопустимим доказом: позиція Верховного Суду

25 березня Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального провадження розглянув касаційні скарги захисників в інтересах чотирьох осіб, засуджених, зокрема, за контрабанду наркотичних засобів.

Обставини справи № 344/11557/16-к.

Як установили суди, навесні 2016 року контрабандисти мали намір незаконно перевезти через кордон із Польщі до України таблетки із вмістом наркотичного засобу, заховані в автомобілі, проте їх злочинна діяльність була викрита працівниками правоохоронних органів.

За вироком місцевого суду один чоловік отримав 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна,  троє інших – по 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду було залишено без змін.

У поданих касаційних скаргах касатор, зокрема, вважає недопустимим доказом протокол за результатами проведення НСРД, а саме аудіоконтролю, тому що не встановлено особу іншого співрозмовника.

Так, що стосується доводів про недопустимість як доказу протоколу негласної слідчої (розшукової ) дії, а саме аудіоконтролю особи, з тих підстав, що не було встановлено особу іншого співрозмовника, то на думку ВС вони не ґрунтуються на законі.

ВС зазначив, що стаття 87 КПК України чітко визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Суд касаційної інстанції наголосив, що правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій є постанови прокурора та ухвали слідчого судді про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у них зазначається уся наявна інформація, одержана в установленому законом порядку, що потребує перевірки. Тобто, саме з цих процесуальних документів суд може дійти висновку, чи були в органу досудового розслідування наявні законні підстави для проведення таких заходів, результати яких виступають доказами у кримінальному провадженні.

Так, із  матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Івано-Франківської області надано дозвіл на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи. На виконання цієї ухвали, розмову одного з підозрюваного із невстановленою особою зафіксовано на оптичний диск, складено відповідний протокол, що в подальшому разом із документами, які стали правовою підставою для НСРД, досліджено в судовому засіданні. Тобто аудіоконтроль був встановлений виключно щодо підозрюваного, НСРД проведено у законний спосіб. Тому факт не встановлення особи іншого співрозмовника жодним чином не впливає на допустимість протоколу НСРД як доказу.

Джерело