ВС пояснив, як відрізнити опір поліцейському від самозахисту

Дії особи, спрямовані на протидію невиправданому й надмірному насильству поліцейського, не можуть кваліфікуватись як опір. Такий висновок зробив ВС в постанові №671/396/20.

 
Верховний Суд
 
Іменем України
 
Постанова
 
10 листопада 2021 року                               м.Київ                               №671/396/20
 
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
 
головуючого — БУЛЕЙКО О. Л.,
суддів: АНІСІМОВА Г. М., БОРОДІЯ В. М. —
 
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чорного Ю. О. на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 11.09.2020 та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28.04.2021 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до ЄРДР №*00006, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, котрий народився у смт Війтівці Волочиського району Хмельницької області, проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345, ч.1 ст.296 Кримінального кодексу.
 
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
 
За вироком Волочиського райсуду від 11.09.2020 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.342 КК до покарання у вигляді обмеження волі на 1 рік; за ч.2 ст.345 КК — до покарання у вигляді обмеження волі на 2 роки; за ч.1 ст.296 КК — до покарання у вигляді обмеження волі на 6 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у вигляді обмеження волі на 2 роки.
 
Прийнято рішення щодо цивільного позову та речових доказів.
 
Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватим у опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків, умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, а також у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
 
Так, 6.01.2020 в смт Війтівці, приблизно о 21:38, неподалік торгово-готельного комплексу «Грецька долина» інструктором роти №3 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержантом поліції Особою 2 та інспектором роти №3 УПП лейтенантом поліції Особою 3 під час здійснення патрулювання автодороги М-12 було здійснено супровід транспортного засобу марки Toyota Avensis на іноземній реєстрації, номерний знак №1, під керуванням Особи 1, за підозрою водія у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Надалі працівниками поліції здійснено вимогу про зупинку вказаного транспортного засобу шляхом увімкнення проблискових маячків синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу. Однак Особа 1 вимог працівників поліції про зупинку транспортного засобу не виконав та продовжив рух, після чого, неподалік господарства, що на вул. Івана Франка, 29 у смт Війтівці, залишив автомобіль та сховався від поліцейських за місцем свого проживання за Адресою 1.
 
Через кілька хвилин після цього Особа 1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вийшов з домоволодіння, в якому проживає, і вступив у конфлікт із працівниками поліції Особою 2 та Особою 3, які були в поліцейських одностроях, з шевронами, погонами, іншими відповідними атрибутами та засобами індивідуального захисту. У ході конфлікту Особа 1, реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, чинив активний опір працівникам поліції, поводив себе агресивно, штовхав і шарпав їх за одяг, не реагував на законні вимоги останніх, відмовлявся припиняти свої протиправні дії та погрожував працівникам поліції фізичною розправою.
 
Надалі приблизно о 21:40 Особа 1, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс Особі 2 приблизно 3 удари кулаками в обличчя, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, та наніс два удари ногою в лівий колінний суглоб Особи 3, заподіявши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
 
Крім того, 26.01.2020, приблизно о 14:00, Особа 1, знаходячись біля АЗС «ANP», що по вул. Миру, 1-а у смт Війтівці, будучи в стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, образливо чіплявся до Особи 4, обзивав його нецензурними словами, після чого безпричинно наніс останньому кілька ударів кулаками в обличчя та ногами по тулубу, від яких останній впав на землю. Потім Особа 1 наніс Особі 4 множинні удари ногами та кулаками в різні частини тіла, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
 
Ухвалою ХАС від 28.04.2021 Волочиського райсуду від 11.09.2020 щодо Особи 1 залишено без зміни.
 
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
 
У касаційній захисник Чорний Ю.О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо Особи 1 скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд до суду першої інстанції. На думку захисника, у діях Особи 1 відсутній склад злочинів, передбачених ч.2 ст.342 та ч.2 ст.345 КК. Вказує, що судом безпідставно не було взято до уваги докази сторони захисту, які спростовують винуватість Особи 1 у вказаних злочинах. Крім того, звертає увагу, що місцевим судом необґрунтовано було визнано обставиною, що обтяжує покарання Особи 1 — вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні медичні докази, які би вказували на такий його стан. Зазначені обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст.419 Кримінального процесуального кодексу всіх доводів сторони захисту не перевірив, обґрунтованих відповідей на них не дав та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
 
Позиції інших учасників судового провадження
 
У судовому засіданні прокурор Круценко Т.В. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника Чорного Ю.О. <…>.
 
Мотиви Суду
 
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник Бєлякова А.В. не погоджувалася із висновком суду першої інстанції про наявність у діях Особи 1 складу злочинів, передбачених ч.2 ст.342 та ч.2 ст.345 КК. Мотивуючи таку свою позицію вона зазначала, що висновок місцевого суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та зроблений внаслідок неповного дослідження доказів і без належного з’ясування дійсних обставин події. Посилалась на наявність необхідної оборони в діях Особи 1 та провокативні дії з боку працівників поліції Особи 3 й Особи 2. Серед іншого вказувала і на суворість призначеного Особі 1 покарання. Також захисник посилалася на необґрунтованість висновків місцевого суду у частині вирішення цивільних позовів потерпілих Особи 3 та Особи 2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Крім того, просила дослідити ряд доказів, які, на її думку, спростовують винуватість Особи 1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
 
Однак, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, усіх доводів апеляційної скарги не перевірив і не дав на них вичерпних відповідей.
 
Зокрема, не перевіреними залишилися доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях Особи 1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342 та ч.2 ст.345 КК, а також невідповідності висновків суду в цій частині фактичним обставинам справи внаслідок неповноти судового розгляду, а саме — не врахування судом показань свідків Особи 5, Особи 6 і Особи 7 з приводу поведінки працівників поліції та даних відеозапису з нагрудної камери Особи 3. Тобто доводи сторони захисту з посиланням на конкретні докази стосувалися суттєвих обставин, відтак потребували детальної відповіді на них в ухвалі апеляційного суду.
 
Так, у вироку суд першої інстанції визнав доведеним, що поліцейські застосували фізичну силу, спецзасоби й кайданки внаслідок того, що засуджений погрожував працівникам поліції та поводив себе неадекватно.
 
Натомість в судовому засіданні місцевого суду свідки Особа 5, Особа 6 і Особа 7 стверджували, що поліцейські спровокували конфлікт з Особою 1 та безпричинно напали на нього, він не чинив їм опору, а навпаки захищався від неправомірних дій працівників поліції Особи 2 та Особи 3.
 
Проте суд першої інстанції, оцінивши критично показання вказаних свідків, не надав пояснень, чому він не взяв до уваги ці докази, зазначивши лише про їх суперечливість.
 
Разом з тим, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні ст.342 КК, суд повинен взяти до уваги поведінку поліцейського або поліцейських під час пред’явлення ними законних вимог і подальшого розвитку подій у зв’язку із цими вимогами.
 
Відповідно до усталеної судової практики опором у значенні ст.342 КК є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень. Таким чином, виходячи із цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об’єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.
 
До уваги необхідно взяти, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за ст.342 КК. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст.342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров’я особи.
 
Для того щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні ст.342 КК і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду необхідно взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але і контекст, у якому відбулася подія.
 
Тобто необхідно зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність. Зокрема, ст.29 закону «Про національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський захід був, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд має переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.
 
Крім іншого, ст.43 закону «Про національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський заздалегідь попередив особу про намір застосувати фізичну силу й особі було надано достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського.
 
Це положення звільняє поліцейського від цього обов’язку лише в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя і здоров’я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.
 
У випадку застосування поліцейським сили без попередження суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров’я.
 
Ці ж міркування мають братися до уваги також при оцінці наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого ст.345 КК.
 
Таким чином, установлення вказаних аспектів події є важливим для висновку про наявність або відсутність в діях особи складу злочинів, передбачених ст.342 та ст.345 КК.
 
Оскільки захисник Бєлякова А.В., оскаржуючи вирок місцевого суду, наголошувала на неповноті розгляду справи місцевим судом й неправильній оцінці ним доказів, ураховуючи, що вказані порушення, за умови їх підтвердження, можуть вплинути на законність й обґрунтованість вироку суду щодо Особи 1, відповідні доводи сторони захисту потребували ретельної перевірки, з наведенням докладних мотивів визнання їх необґрунтованими, в тому числі й шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються, чого суд апеляційної інстанції не зробив.
 
Також без належної уваги апеляційного суду було залишено клопотання захисника про повторний допит свідків сторони захисту, повторне дослідження висновку експерта щодо стану здоров’я Особи 1 та відеозапису з нагрудної камери поліцейського Особи 3, які, на думку захисника, було досліджено не повністю, у зв’язку з чим їм була надана неправильна оцінка.
 
Забезпечення таких умов передбачено безпосередньо ч.3 ст.404 КПК, відповідно до якої за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
 
Проте суд апеляційної інстанції не виконав таких вимог процесуального закону. Залишивши без уваги обґрунтування сторони захисту щодо необхідності повторного дослідження вказаних доказів і надання оцінки всім обставинам кримінального провадження, апеляційний суд натомість лише перевірив апеляційну скаргу в частині призначеного покарання.
 
Відтак належним чином не перевіривши доводів апеляційної скарги, не навівши жодних мотивів визнання їх безпідставними, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку місцевого суду без зміни.
 
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам стст.370, 404, 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч.1 ст.412 КПК є істотними оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
 
Відтак, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо Особи 1 — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, за необхідності й наявності відповідних підстав повторно дослідити обставини кримінального провадження та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
 
Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС
 
УХВАЛИВ:
 
Касаційну скаргу захисника Чорного Ю.О. задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28.04.2021 щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.