ВС роз'яснив порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення

Саме мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. Такий висновок зробив ВС в постанові №175/2317/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

2 жовтня 2019 року                         м.Київ                              №175/2317/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КРАТА В.І.,
суддів: ЖУРАВЕЛЬ В.І. (суддя-доповідач), АНТОНЕНКО Н.О., ДУНДАР І.О., РУСИНЧУКА М.М. —

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.05.2017. 

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2 про встановлення факту, що має юридичне значення, в якому просила встановити, що будинок за Адресою 1 станом на 30.09.98 на момент укладання договору купівлі-продажу між Особою 3 та Особою 2 був об’єктом незавершеного будівництва.

Позов мотивований тим, що будинок був придбаний нею та її чоловіком Особою 4 у 1996 році. У 1998-му шлюб між ними розірвано. У період із 1996 до 1998 року спільно було збудовано котельню, зливну яму й колодязь. Будинок не був оснащений обладнанням, яке дає підстави вважати його придатним для житла й визнати об’єктом завершеного будівництва.

Особа 4 також надав Особі 3 нотаріально посвідчену довіреність на відчуження належної йому 1/2 частини незавершеного будівництва.

30.09.98 Особа 3 відчужив будинок, про зазначене їй стало відомо в 1999 році.

Короткий зміст рішення та ухвали судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського райсуду від 17.11.2016, залишеним без змін ухвалою АСДО від 17.05.2017, у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що Особа 1, звернувшись до суду в червні 2016 року, пропустила встановлений законом строк позовної давності, а також позовні вимоги Особи 1 не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення Дніпропетровського райсуду від 17.11.2016, погодився із судом першої інстанції щодо того, що позивач пропустила встановлений законом строк позовної давності.

Короткий зміст касаційної скарги

Особа 1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення

й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій жодним чином не мотивували своїх рішень, не дали оцінки доказам у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, застосував позовну давність за власною ініціативою.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.08.2017 відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Згідно із ст.388 ЦПК судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до ВС.

Ухвалою ВС від 12.09.2019 справу за позовом Особи 1 до Особи 2 про встановлення факту, що має юридичне значення, призначено до судового розгляду в складі колегії з 5 суддів у порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Згідно з договором купівлі-продажу від 25.06.96 будинок за Адресою 1 належав Особі 1 та Особі 4.

3.09.98 Особа 1 видала довіреність Особі 3 на розпорядження належною їй 1/2 частиною незавершеного будівництва.

Рішенням Виконавчого комітету

Підгороднянської міської ради Дніпропетровського району від 16.09.98 затверджено акт приймання в експлуатацію закінченого житлового будинку за Адресою 1.

22.09.98 Особа 4 видав Особі 3 нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження належною йому 1/2 частиною незавершеного будівництва.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.09.98 Особа 3 від імені Особи 1 та Особи 4 продали Особі 2 житловий цегляний будинок загальною площею 84,9 м2, що розташовується за Адресою 1.

Згідно з договором купівлі-продажу від 30.09.98 проданий будинок зареєстрований як об’єкт нерухомого майна — житловий будинок.

Рішенням Дніпропетровського райсуду від 28.08.2006, що набрало законної сили, Особі 1 у задоволенні позову в частині визнання недійсним акта вводу в експлуатацію та рішення виконкому Підгороднянської міськради від 16.09.98 відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам рішення судів попередніх інстанцій не повністю відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень судами попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог стст.57—60 ЦПК 2004 року.

Згідно зі ст.179 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень судами попередніх інстанцій) предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають установленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення в судовому засіданні вказаних фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Кожна особа має право в порядку, установленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК 2004 року; ч.1 ст.4 чинного ЦПК).

У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить установити та з якою метою і причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у позові у зв’язку з тим, що позовні вимоги

позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а також указав на пропуск позивачем позовної давності.

Однак суди не звернули увагу на те, що в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не обґрунтовував, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів йому необхідно, щоб суд встановив факт того, що на момент укладення договору від 30.09.98 будинок за Адресою 1 був об’єктом незавершеного будівництва.

Суди не врахували того, що в поданій заяві відсутня мета встановлення юридичного факту, а саме мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне за собою правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, ухвалене без додержання норм матеріального права. У зв’язку з наведеним колегія суддів уважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.05.2017 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.