Як адвокату збільшити шанси на визнання та виконання рішення українського суду із сімейної справи за кордоном?

Кожному адвокату, який представляє інтереси фізичної особи в сімейній справі, доводиться стикатися з питанням належного повідомлення судом відповідача про дату, час і місце слухання справи.

Враховуючи різні за складністю обставини, що трапляються в житті фізичної особи-відповідача у справі, питання повідомлення про розгляд справи в суді є іноді процесуально непростим завданням. Так, у практиці існує чимало різних випадків, коли судові рішення ухвалюються із порушенням вимог чинного процесуального законодавства, зокрема, у частині наявності або відсутності факту належного повідомлення сторони про судове провадження. У разі ж, якщо стороні у справі необхідно буде визнавати та виконувати відповідне судове рішення за кордоном, указана вище обставина може стати причиною нових ускладнень на шляху до реалізації задоволення позовних вимог.

Проблеми порушення процесуальних вимог щодо належного повідомлення громадянина України про дату, час та місце розгляду справи були, зокрема, висвітлені в  Постанові Верховного суду України від 19.12.2018 року у справі № 466/3509/15-ц за позовом про відібрання малолітньої дитини, визначення місця проживання дитини. Касаційну скаргу в цій справі відповідача, який діє через представника, задоволено частково, а постанову апеляційного суду Львівської області від 14.05.2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами для скасування вищезазначеної постанови апеляційного суду Львівської області від 14.05.2018 року стало також порушення процесуальних норм щодо повідомлення сторони про час та місце слухання справи.

Постановою Верховного суду України від 19.12.2018 року у справі № 466/3509/15-ц зазначено, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також вимог статей 128-135372 ЦПК України.

У судовій практиці проблематика порушення процедури повідомлення іноземця про дату, час та місце розгляду справи була, зокрема, висвітлена в постанові Верховного суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-835цс17, відповідно до якої було вивчено питання належного повідомлення-виклику судом сторони процесу (іноземця) про час та місце слухання справи в судовому провадженні.

У мотивувальній частині вказаної вище постанови Верховного суду України було сформульовано такий висновок: повідомляти громадянина держави – учасниці Мінської конвенції необхідно відповідно до зазначеної Конвенції та Наказу Державної судової адміністрації Міністерства юстиції України № 1092/5/54 від 27.06.2008 року.

Отже, наслідком неналежного повідомлення відповідача про судовий розгляд у сімейній справі може бути неможливість  виконання рішення суду України за кордоном.

У цій статті розглянемо законодавчо-регламентовані вимоги провадження судового процесу, дотримання яких збільшить у подальшому реальні шанси на визнання та виконання рішень українських судів за кордоном. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) закріплює право на справедливий і публічний розгляд своєї справи впродовж розумного часового періоду незалежним та безтерміновим судом. Такі вимоги Конвенції закріплюють право на:

  • «змагальність» процесу – це можливість бути проінформованим і коментувати докази або зауваження, які представляє протилежна сторона під час розгляду справи;
  • «публічне слухання» – право на усне слухання, а також особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом.

Дотримання вимог щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи чітко передбачено в законі. Правове регулювання цих відносин має відмінності залежно від того, хто є відповідачем у справі, резидент або нерезидент України.

Громадянин України має бути належно повідомлений про слухання справи згідно з  вимогами статті 128 ЦПК України. Відповідно до цієї статті суд повинен повідомити учасників справи про дату,  час  та місце судового засідання.

Днем вручення судової повістки відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважають:

  • день, у який було вручено судову повістку під розписку;
  • день, коли суд отримав повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
  • день, коли поштове відділення проставило відмітку про відмову про отримання судової повістки чи відмітку про відсутність особи за описаною адресою місцезнаходження, місця перебування чи проживання цієї особи, яку надала суду сама особа;
  • день, коли поштове відділення проставило відмітку про відмову про отримання судової повістки чи відмітку про відсутність особи за описаною адресою місцезнаходження, місця перебування чи проживання цієї особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, у тому випадку, коли особа не повідомила суду іншої адреси.

Правові наслідки неналежного повідомлення громадянина України про розгляд справи в суді (у випадку, коли останній уже виїхав за кордон на заробітки або на постійне місце проживання), закріплено в міжнародно-правових конвенціях, угодах.

Відповідно до вимог Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 2007 року, Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 1993 року (далі – Мінська конвенція) для визнання та виконання рішення суду в сімейній справі за кордоном необхідно оформити заяву/клопотання, зібрати всі необхідні документи, передбачені міжнародними конвенціями, одним із яких є надання доказів належного повідомлення сторони про розгляд справи та про рішення суду.

Згідно з вимогами пункту «б» статті 55 Мінської конвенції у визнанні й видачі дозволу на примусове виконання може бути відмовлено у випадку, якщо відповідач був відсутній у процесі внаслідок невчасного або неналежного вручення йому виклику до суду.

Згідно до вимог пункту «е» статті 22 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання  від 2007 року, у визнанні та у виконанні рішення суду може бути відмовлено в тому випадку, якщо відповідач або не з’явився, або не був представлений у провадженні в державі походження:

  • коли відповідач був неналежним чином повідомлений про провадження і в нього не було можливості бути заслуханим (п. і);
  • коли законом держави походження не передбачено повідомлення про провадження, а відповідач був повідомлений про рішення неналежним чином, і в нього не було можливості подати апеляцію або оскаржити рішення, орієнтуючись на підставу неправильного встановлення обставин справи й застосування закону (п.іі).

Порядок повідомлення відповідача – громадянина України про дату, час та місце розгляду справи відрізняється від порядку повідомлення відповідача – нерезидента України.

Згідно з вимогами статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» особи без громадянства та іноземці, що знаходяться на території України законним чином, користуються такими самими правами і свободами та мають ті самі обов’язки, як і громадяни України. Винятком є закони і права, прописані в Конституції, у законах, чи міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надається Верховною Радою України.

Порядок повідомлення відповідача-нерезидента України (особи, яка проживає за межами України) регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 1965 року (далі – Гаазька конвенція), Мінською конвенцією від 1993 року та іншими міжнародними договорами.

Для врегулювання питання виконання Гаазької конвенції, Мінської конвенції та міжнародних договорів, укладених з іншими державами, в Україні наразі діє Наказ Державної судової адміністрації Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень» № 1092/5/54 від 27.06.2008 року (далі – Інструкція).

  • Зразок формуляру прохання про вручення судових або позасудових документів передбачено додатком 10 вище зазначеної  Інструкції.

Якщо при розгляді справи, стороною якої є громадянин держави – учасниці Мінської Конвенції, виникає необхідність направити повідомлення за кордон. Суд України, що розглядає справу, складає доручення про надання правової допомоги за кордоном та направляє через міжрегіональне управління юстиції до Міністерства юстиції України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Доручення адресується компетентному суду запитуваної держави.

Міністерство юстиції України опрацьовує доручення та направляє його до центрального органу з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах запитуваної держави. Отриману інформацію й документи, що стосуються виконання за кордоном доручення суду України, Мін'юст направляє до суду України, що склав доручення, через міжрегіональне управління. (Розділ II Наказу Державної судової адміністрації Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень» № 1092/5/54 від 27.06.2008 року).

У випадку відсутності чинного міжнародного договору України з запитуваною державою, доручення надсилається до Міністерства юстиції України з метою його подальшого направлення через дипломатичні канали (абз. 3 п.2.6 Наказу Державної судової адміністрації Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень» № 1092/5/54 від 27.06.2008 року, ч.2 ст.498 ЦПК України).

Наслідки неналежного повідомлення громадянина та нерезидента України є аналогічними – неможливість виконання рішення суду за кордоном.

Ураховуючи викладену вище інформацію, загальний порядок дій адвоката має такий вигляд:

1. Визначення правового статусу особи-відповідача (резидент або нерезидент України);

2. Установлення відповідних міжнародних або національних нормативно-правових актів, які застосовуються в цьому випадку стосовно такої особи (ЦПК, міжнародні конвенції та/або міжнародні договори, Наказ Державної судової адміністрації Міністерства юстиції України № 1092/5/54 від 27.06.2008 року, тощо);

3. Якщо стороною у справі є нерезидент України, перевіряти належність повідомлення відповідача про розгляд справи і прийнятті судом рішення.

4. Для подання заяви/клопотання про визнання та виконання рішення українського суду за кордоном необхідно зібрати докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Ураховуючи нормативно-правове регулювання проблем, що стосуються  належного повідомлення відповідача у справі, з метою подальшого  визнання та виконання відповідного судового рішення за кордоном, а також, беручи до уваги аналіз чинної судової практики із цього питання, адвокати із сімейних спорів мають можливість використати алгоритм дій, наведений у цій статті, та фахово і якісно захистити законні права й інтереси своїх клієнтів.

Ольга Сєришева

адвокат, член Комітету НААУ з сімейного права