Залучення судом апеляційної інстанції третіх осіб: позиція Верховного Суду

Суд апеляційної інстанції, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виразилось у незалученні до участі у справі особи, щодо прав, свобод, інтересів та обов`язків якої суд прийняв рішення, повинен самостійно залучити таку особу до участі у справі на стадії підготовки до апеляційного розгляду.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичних осіб до міської ради за участю третіх осіб про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Суть цієї справи полягає у тому, що міською радою, на підставі розгляду звернення мешканців міста про виділення земельних ділянок для будівництва гаражів, винесено рішення «Про надання згоди на розроблення детальних планів території». Цим рішенням передбачено, що фінансування робіт по розробленню детального плану території здійснюватиметься за кошти інвесторів з використання бюджетних коштів шляхом укладення тристоронньої угоди між виконавчим комітетом міської ради, відповідним виконавцем та інвестором. Вважаючи таке рішення міської ради неправомірним з огляду на порушення, на думку позивачів, порядку його оприлюднення, останні звернулися із позовом до суду.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято постанову про відмову у задоволенні позову. Скасування рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням було надано згоду виконавчому комітету міської ради на розроблення детального плану території для будівництва гаражів, однак суд першої інстанції не врахував зазначеного та не залучив до участі у справі виконавчий комітет міської ради, порушивши норми процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції самостійно не залучив вказаний орган до участі у справі.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час розгляду справи, частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши судові рішення та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції встановив, що механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - Порядок № 290).

На підставі аналізу пунктів 4.1 та 4.3 Порядку № 290 суд касаційної інстанції зробив висновок, що органом, уповноваженим на надання дозволу на розроблення детального плану території міста, є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території – виконавчий орган такої ради.

З огляду на те, що рішення у цій справі стосується правомірності рішення міської ради про надання дозволу на розроблення проекту детального плану території для будівництва гаражів, яким вирішено надати відповідний дозвіл саме виконавчому комітету міськради, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що суди фактично вирішили питання про обов`язки виконкому, на якого, як замовника містобудівної документації, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» покладається забезпечення оприлюднення оскаржуваного рішення. Однак цей орган не було залучено до розгляду справи ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд також зазначив, що важливість залучення судом в адміністративних справах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, підтверджується, зокрема, положеннями частини третьої статті 317 та частини третьої статті 353 КАС України, згідно з якими прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення та ухвалення нового рішення суду, а також обов`язковою підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, суд касаційної інстанції врахував, що згідно із положеннями пункту 1 частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема, з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого суд апеляційної інстанції на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились у незалученні до участі у справі особи (якщо суд прийняв рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) може залучити таку особа до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є, зокрема, прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а (2-а/191/7/17) (адміністративне провадження № К/9901/14143/19).

Джерело