Зневага як найгірший спосіб ведення адвокатських воєн

10 жовтня 2016 року до Подільського райсуду м. Києва був поданий позов від імені Ковбасінської Галини Василівни проти (увага!) Конференції адвокатів Київської області Ради адвокатів Київської області в особі голови Бойка Петра Анатолійовича. Відчуваєте політ думки й намагання переспорити Козьму Пруткова в тому, що таки можна «обійняти неосяжне»? Бо у якості відповідача у нас виступає не інакше як триголовий змій – два рівноцінних (але з різними повноваженнями) органи адвокатського самоврядування – рада  та конференція регіону та ще й фізична особа на додачу! Виходячи із  Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” Конференція адвокатів Київської області та Рада адвокатів Київської області є двома абсолютно різними органами адвокатського самоврядування. Більше того, Рада адвокатів Київської області за законом прямо підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів Київської області. Таким чином, позивачем було поєднано два абсолютно різні органи адвокатського самоврядування в єдине ціле, що призвело до того, що відповідачем у вказаній справі є неіснуюче утворення.

А щоб було вже зовсім все до купи, в якості третьої особи за позовом заявлена Рада адвокатів України, Національна асоціація адвокатів України в особі голови Ізовітової Лідії Павлівни, бо вважається, що без довіреності останньої пан Поліщук просто не мав жодного морального та законного права виконувати волю своїх колег, які обрали його очільником у передбачений для цього спосіб.

І все б то було нічого, якби помилки в позові стосувалися лише найменування відповідача. А там, незважаючи на титанічний труд відразу трьох адвокатів (для написання позову пані Ковбасінська, яка, як відомо, не дуже добре володіє українською мовою, залучила ще 2 адвокатів), таки було що почитати в’їдливому юристу.

Насамперед, позовна заява просто рясніє викривленою логікою. Так, у першому абзаці ми читаємо, що «Рішеннями Ради адвокатів Київської області №№… було скликано позачергову Конференцію», а вже у другому, що «10 вересня 2016 року за ініціативою голови Ради адвокатів Київської області було проведено Конференцію». Так за чиєю ж ініціативою – особисто Бойка чи все ж таки відповідно до рішень Ради? Чи може хтось забувся глянути до статті 47, де чітко сказано, що «Конференція адвокатів регіону скликається радою адвокатів регіону не рідше одного разу на рік. Конференцію може бути скликано також за пропозицією не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні, або Ради адвокатів України». Де в цій нормі була віднайдена ініціатива голови ради про скликання Конференції, питання риторичне.  

Щодо того, чи були взагалі порушення під час проведення Конференції, то про це вже неодноразово писалося. Але тут позивач припускається таких логічних викрутасів, що просто за голову слід хапатись: «Повноваженнями щодо забезпечення проведення зборів адвокатів та конференції адвокатів Рада адвокатів України Раду адвокатів Київської області своїм рішенням не наділяла. В ході проведення Конференції така квота затверджена не була». А тепер ще раз прочитайте речення: «В ході проведення Конференції така квота затверджена не була». Як-як, вибачте? А, може, давайте ми ще раз з’ясуємо хто, як і коли повинен такі квоти затверджувати: а то виходить, що це або виключне повноваження РАУ, або особиста примха Бойка, або обов’язок Конференції… Якось навіть незручно читати такий собі новий варіант відомого прислів’я «закон – як дишло».

Але для тих, хто бажає ознайомитись з іншими доволі цікавими твердженнями, то вони, як кажуть в Одесі, є в нас. Цитуємо: «Організатор зазначеної Конференції голова Ради адвокатів Київської області Бойко П.А, не допустив до участі навіть обраних делегатів, провів конференцію в закритому режимі, задіявши до конференції охоронні структури». Щось з ясністю думок у адвокатів трошки не склалося. Як можна задіяти до конференції охоронні структури? Про який закритий режим йдеться, якщо під час конференції були присутні представники ЗМІ? І знову мантра про одноособового організатора Конференції – не набридло? «На цих питаннях Бойко П.А. побудував порядок денний Конференції, яка затвердила звіт робочої групи, яка проводила фінансово-господарську перевірку діяльності КДКА, що також є неприйнятним відповідно до Закону». А що саме є неприйнятним, і відповідно до яких саме норм Закону, то, мабуть, пані суддя мала сама вирішувати. Ну то суддя й вирішила, перевищивши усі, навіть найбезглуздіші сподівання позивачів. А сталося те, що справа була вирішена у той само день – 10 жовтня – тільки не постановою, яка вирішувала б спір по суті, а через ухвалу про забезпечення позову.

Про забезпечення

Того ж таки 10 жовтня 2016 року Галина Ковбасінська просить суддю Декаленко «без повідомлення відповідачів та третіх осіб» забезпечити її позов, шляхом зупинення дії протоколу Конференції (і то не важливо, що саме ця вимога і є основним способом, у яким позивач бажає вирішити увесь спір в цілому). А причина для такого напрочуд геніального забезпечення називається архіважлива – ще 12 вересня голова КДКА В.Поліщук надіслав листа до Г.Ковбасінської з проханням передати усі особові справи новому керівництву. Цей лист (до речі, чи не єдиний доказ, на який посилається заявниця) виявився таким "страшним", що від нього не було ніякої шкоди цілий місяць, але саме неприйняття ухвали саме 10 жовтня призвело б до непоправних втрат усієї адвокатури… Або не привело б, бо насправді пані Ковбасінська так і не передала Поліщуку ані аркушу паперу. Але для судді Декаленко такі дрібниці були неважливі, вона відразу ж погодилася на усі доводи, ще раз (мабуть, перехрестившись) глянула на того страшного листа від Поліщука – й задовольнила усі вимоги позивачки.

Але ж, прийнявши ухвалу про забезпечення позову, судом першої інстанції фактично було вирішено справу по суті. Так, на підставі оскаржуваної ухвали, державним реєстратором – начальником відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Березанської міської ради Бриковим Олександром Сергійовичем було проведено реєстраційну дію: державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: внесено відомості про Ковбасінську Галину Василівну як керівника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області замість обраного на позачерговій Конференції адвокатів Київської області, що відбулася 10.09.2016, Поліщука Володимира Анатолійовича.

Як вбачається з поданого позову, позивач просить визнати протиправними рішення позачергової Конференції адвокатів Київської області від 10.09.2016 про її дострокове відкликання з посади голови КДКА Київської області та обрання на вказану посаду Поліщука В.А. Таким чином, внаслідок прийняття вказаної ухвали про забезпечення позову – позовні вимоги Ковбасінської Г.В. уже вирішено у судовому порядку, оскільки на даний час саме Ковбасінська Г.В. за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є керівником КДКА Київської області. Тобто, на сьогоднішній день для позивача уже не існує необхідності у розгляді вказаної справи у судовому порядку. Натомість, обгрунтовуючи вказану ухвалу, суд прямо зазначив, що обставини, на які посилалася позивачка повинні бути встановлені під час судового розгляду.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, яка за аналогією мала бути б застосованою і у цьому випадку, прямо визначено, що суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов’язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств; у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов’язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов’язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті. З вищевикладеного є очевидним, що ухвалою про забезпечення позову було фактично вирішено позовні вимоги Ковбасінської Г.В., а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції (до речі, відповідачем вже надіслано відповідну апеляційну скаргу за призначенням, але про її долю поки невідомо).

Чи буде скасована ця дуже дивна ухвала-рішення, буде відомо вже незабаром, а поки хотілося б нагадати про один випадок з судової практики. Так, ВККС України у рішенні від 09.02.2012 р. встановила, що суддею Юхимук Р.С. при розгляді заяви про забезпечення позову не було дотримано вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 та необґрунтовано вжито заходи про забезпечення позову. Окрім того, такі заходи забезпечення позову не відповідають предмету позову та є неспівмірними з заявленими позовними вимогами. Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, у ВККС України дійшли висновку, що суддею Юхимуком Р.С. вчинено дисциплінарний проступок, і вирішили притягнути цього суддю до дисциплінарної відповідальності. І ось тут ми повертаємось до питання, а судді хто?

Про суддю

Як не прикро, але суддя Декаленко добре відома не лише адвокатам. Чого лишень варта ось ця цитата з сайту http://maidan.org.ua/static/mai/1111919691.html, датована далеким 2005 роком: «Нещодавно на Вашому сайті прочитав інформацію про зловживання суддею Подільського районного суду м. Києва Декаленко Валентиною Степанівною. Ця інформація – лише верхівка айсбергу. В пресу попала лише через те, що справа була дуже резонансною (зняли з реєстрації Головатенка, який має найвищий рейтинг по 60-му округу). Про те, як Декаленко В.С. веде справи, можна писати художній твір “Гримаси української Феміди”. Однак, вся фактологічна база спірної ситуації свідчить про те, що сама суддя Декаленко В.С. недостатньо добре володіє процесуальним законодавством або ж свідомо порушує його». Отакої! І як після цього суддею не зацікавились у ВККС? Та ні, цікавились, ще й як:

-  21 квітня 2016 року на засіданні дисциплінарної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вирішувалось питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Відкладено розгляд питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності стосовно: Декаленко Валентини Степанівни – судді Подільського районного суду міста Києва. http://vkksu.gov.ua/ua/news/komisiia-ogolosila-suddi-doganu/

-  7 червня 2016 року припинено дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Декаленко Валентини Степанівни.

-  На засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що відбулося 20-21 січня 2016 року, вирішувалось питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. У зв’язку зі сплином строків Комісія припинила дисциплінарну справу стосовно Декаленко Валентини Степанівни – судді Подільського районного суду міста Києва http://vkksu.gov.ua/ua/news/komisiia-riekomiendue-wriu-zwilniti-suddiu-za-porushiennia-prisiagi/

-  На засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що відбулося 21 квітня 2015 року, розглянуто питання про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла рішення зняти з розгляду дисциплінарні справи для додаткової перевірки стосовно Декаленко Валентини Степанівни – судді Подільського районного суду міста Києва http://vkksu.gov.ua/ua/news/komisiia-rozglianula-disciplinarni-pitannia11/

А ще були скарги й у 2014, 2013, 2012 році… http://vkksu.gov.ua/ua/practice/zasidannya-komisii/poryadok-denniy-zasidannya-komisii-17-jovtnya-2013-roku  Це вже не кажучи про той випадок, коли суддя Декаленко В.С. ухвалила рішення про накладення адміністративного стягнення на «автомайданівця», що стало приводом для перевірки дій судді Тимчасовою спеціальною комісією ВРЮ з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (висновок від 9 червня 2015 року  за №41/02-15 www.vru.gov.ua/content/file/41_tsk_09.06_.2015_.doc

І кожного разу судді Декаленко неймовірно таланить. Це або провідіння Господнє, або чиясь не менш впливова рука.

Суто для міркувань читача хочемо наголосити на одній досить пікантній подробиці. Незмінним поплічником Галини Василівни протягом дуже багатьох років була і є член КДКА Київської області, адвокат Тетяна Самсіна. Вони до речі, навіть разом сиділи на тій само "незаконній і протиправній" Конференції, а сама пані Самсіна хотіла бути обраною головуючою на Конференції (на той момент її, напевне, не бентежила участь у чомусь протиправному). Так ось, адвокат Самсіна є дружиною Ігора Самсіна, який не просто є суддею Верховного Суду України, але протягом дуже багатьох років очолював ту саму ВККС, яка так не хотіла "ображати" суддю Декаленко за її «невеличкі» провини…

Чи не настав, бува, час платити за рахунками? Це, звичайно, не більше ніж припущення, витвір уяви автора, але ж який ймовірний витвір, погодьтеся.

Якось Гермократ Сиракузський сказав, що ніхто не починає воєн через незнання, і нікого з тих, хто сподівається війною щось виграти, не зупинить страх. А ще філософ був впевнений, що презирство та зневагу до загарбника найкраще демонструвати за допомогою хоробрих подвигів на полі бою. Будемо сподіватись, що ані страх, ані зневага не стануть супутниками тієї війни, що зараз ведуть проти адвокатів Київської області окремі її представники.

Але слід також пам’ятати й про те, що вирахувати соціальні втрати від такої поведінки не зможе жоден математик. І тому слід цій війні покласти край якомога швидше – не важливо, навіть як саме, за допомогою апеляції, ВККС, Вищої ради правосуддя, нової конференції чи у будь-який інший спосіб.

Іван Правдін