Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Оскарження судових рішень за кримінальними провадженнями на підставі угод. Скасування вироків на підставі угод внаслідок невиконання угоди”, Гловюк Ірина, заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, науковий радник Адвокатського об’єднання “Barristers”, розповіла про загальні правила оскарження судових рішень на підставі угод та правові позиції ВС щодо тлумачення правил оскарження судових рішень на підставі угод.
У разі оскарження вироків на підставі угод, то відповідно статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав:
- призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди;
- ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
- невиконання судом вимог, встановлених частинами п’ятою – сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав:
- призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
- ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
- невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав:
- призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди;
- ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
- невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав:
- призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
- затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Щодо угод про визнання винуватості, то вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав:
- призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди;
- ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав:
- призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
- затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена
Відповідно ст 474, вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку: 1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав:
- призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди;
- ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання;
- невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою – сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз’яснення засудженому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав:
- призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
- ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання;
- невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
- нероз’яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
3) прокурором виключно з підстав:
- призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
- затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
І хоча цей перелік не передбачає права на касаційне оскарження вироку на підставі угоди іншими особами, проте, на переконання колегії суддів, виходячи із основоположних принципів, гарантованих Конституцією України, а також загальних засад кримінального провадження, такого права не можуть бути позбавленні особи, прав, свобод та інтересів яких стосується судове рішення. Так, згідно п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2, як особа, прав, свобод та інтересів якої стосується вирок щодо ОСОБА_3, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, наділений правом на касаційне оскарження такого вироку після його перегляду в апеляційному порядку.
Стосовно правових позицій ВС щодо тлумачення правил оскарження судових рішень на підставі угод, то згідно з п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором виключно з підстав:
призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Таким чином законодавець створює процесуальні запобіжники від можливої недобросовісності та зловживання процесуальними правами учасників судового розгляду, які з метою скасування вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості можуть в апеляційній скарзі відмовитися від визнання обставин, які визнавалися ними під час судового провадження на підставі угоди.
А тому вказівка в апеляційній скарзі прокурора щодо процесуальних порушень, які не належать до підстав оскарження ним вироку на підставі угоди про визнання винуватості відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 394 КПК, жодним чином не доводить його права на оскарження такого вироку.
Щодо застосування норм права, то зважаючи на положення ст. 370, ч. 2 ст. 475 КПК, вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим повинен відповідати загальним вимогам до судових рішень щодо законності. Обов`язок перевіряти угоду на відповідність її не тільки спеціальним нормам, що стосуються укладання угод, а й іншим нормам КПК та КК, покладається на суд, який вирішує питання щодо затвердження такої угоди.
Повноваження прокурора при оскарженні вироку суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим обмежені приписами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК, згідно з якими такі вироки можуть бути оскаржені прокурором лише у зв`язку з порушеннями вимог ч. 3 ст. 469 КПК під час укладення угоди, і не підлягають розширенню, в тому числі через затвердження судом угоди, умови якої не відповідають нормам кримінального та процесуального закону.