08 грудня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №531/295/19 скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, установивши, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання.
Жінка звернулася до суду з позовом до матері померлого, сина померлого про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на нерухоме майно.
У позові зазначала, що більше 17 років вона без реєстрації шлюбу проживала однією сім’єю, вела спільне господарство, мала спільний бюджет та побут з чоловіком.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що досліджені в суді письмові докази у сукупності з показаннями свідків підтверджують лише факт сусідських, дружніх, інтимних стосунків. Надані позивачкою фотокартки, на яких відображена вона разом з померлим, не можуть слугувати підтвердженням факту спільного постійного проживання разом однією сім’єю, так як вони були кумами, часто відпочивали разом, в одній компанії. Участь позивачки у похованні померлого могла бути обумовлена дружніми стосунками.
Апеляційний суд рішення районного суду скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив частково.
Розглянувши касаційну скаргу сина померлого, Верховний Суд вказав, що при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 р. у справі №6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім’ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об’єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв’язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім’єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Для встановлення спільного проживання однією сім’єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім’ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 р. у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 р. у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 р. у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 р. у справі №490/10757/16-ц.