01 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд установив, що заочним рішенням місцевого суду в грудні 2008 року позов задоволено. Судове рішення не оскаржувалось і набрало законної сили.
Представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 дізнався про прийняте судове рішення у травні 2021 року після того, як його представник отримав копію судового рішення.
Місцевий суд у задоволенні заяви відмовив у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 отримував судові повістки про розгляд справи про судове засідання, що підтверджувалось зворотнім повідомленням, а копію повного тексту рішення суду відповідач отримав у січні 2009 року.
Апеляційна скарга подана ОСОБА_2 у червня 2021 року, тобто через 13 років після ухвалення судом рішення.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на заочне рішення місцевого суду, ухваленого в грудні 2008 року.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його ( її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення – шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок – апеляційне оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник пропустив строк на оскарження заочного рішення.Такий висновок апеляційного суду суперечить вимогам закону та матеріалам справи, оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в червні 2021 року, тобто в межах передбаченого частиною четвертою статті 287 та частиною першою статті 354 ЦПК України строку на апеляційне оскарження заочного рішення місцевого суду від 04 грудня 2008 року, який починає відраховуватись з 31 травня 2021 року – з дати постановлення ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Таким чином, ОСОБА_1 не пропустив визначений процесуальним законодавством строк на подачу апеляційної скарги.
Апеляційний суд не врахував, що строк на апеляційне оскарження заочного рішення обчислюється не з моменту ухвалення заочного рішення чи отримання його копії, а з дати постановлення ухвали про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Посилання суду апеляційної інстанції на неможливість поновлення встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України присічного річного строку на апеляційне оскарження не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки ця норма застосовується до апеляційних скарг, поданих з пропуском строку на апеляційне оскарження. Однак у справі, що переглядалася, хоч ОСОБА_1 і подав апеляційну скаргу після спливу 13 років з дня складання повного тексту заочного рішення, не пропустив строк на його оскарження, який за правилами частини четвертої статті 287 ЦПК України починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
За таких обставин помилкове обрахування апеляційним судом строку на апеляційне оскарження заочного рішення з часу складання його повного тексту, а не з моменту завершення особливого порядку оскарження такого рішення до суду, що його ухвалив, суперечить принципу правової визначеності щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства, не надає відповідачу чітку і практичну можливість оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення та може ставити під загрозу конституційне право особи на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №2-4679/08 (провадження №61-11802св21) можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101712121.