Розвиток технологій докорінно змінив ведення діловодства: значна кількість договорів укладається онлайн; розрахунки, листування та вся комунікація перейшли в «цифру».
Про це пишуть Анастасія Ніколєнко та Ігор Селівакін, адвокати GOLAW.
Зазначені зміни не могли не відобразитись на здійсненні правосуддя в Україні. Законодавцем було запроваджено поняття «електронні докази»: електронний лист, голосове або текстове повідомлення, або листування у месенджері можуть бути використані в суді як докази у справі.
Цей процесуальний інститут потребує ретельної уваги, адже у разі виникнення спору, належно оформлені електронні докази можуть переважити терези Феміди на користь більш переконливої сторони.
ЯКІ ДОКАЗИ Є ЕЛЕКТРОННИМИ ТА ЯК ЇХ ПОДАВАТИ ДО СУДУ?
Електронними доказами можуть бути електронні документи, веб-сайти, текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та будь-які інші дані в електронній формі, що стосуються предмета спору.
Для того, щоб цифрові дані відповідали вимогам закону до електронних доказів, вони можуть бути надані суду одним із наступних способів: в оригіналі, електронній копії або паперовій копії електронного доказу.
Подання електронних доказів в оригіналі
Оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Якщо такий документ був надісланий в іншій особі, або зберігається на декількох носіях, кожен з його електронних примірників має статус оригіналу.
Для веб-сайтів оригіналом буде сторінка в мережі Інтернет, до якої можна отримати доступ за допомогою веб-браузеру.
Оригіналом текстових, мультимедійних та голосових повідомлень є інформація на відповідному акаунті або пристрої, на якому вона була створена або отримана.
Для метаданих та баз даних оригіналом вважатиметься файл або група файлів, у яких містяться відповідні метадані або бази даних.
Подання електронної копії електронного доказу
У разі надання суду електронної копії електронного доказу, вона має бути засвідчена електронним підписом, прирівняним до власноручного. У свою чергу, електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом (як приклад, це скан-копія документу в письмовій формі).
Подання паперової копії електронного доказу
Це найбільш поширена форма подання електронних доказів, яка застосовується сторонами в багатьох судових спорах. До матеріалів справи можуть долучатися роздруківки електронних доказів: веб-сторінок, листування у месенджерах та електронною поштою. Перед поданням до суду такі копії необхідно засвідчувати за правилами Державного стандарту України (актуальним наразі є національний стандарт ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів»).
Важливо, що у разі надання суду копії електронного доказу (в електронній чи паперовій формі), учасники справи мають зазначити про наявність у них оригіналу, а також направити копії цього доказу іншим учасникам справи.
У разі відсутності оригіналу та за умови, що будь-хто з учасників справи або суд піддасть сумніву відповідний доказ, його не буде взято до уваги під час ухвалення судового рішення.
Як приклад можемо навести справу №264/949/19, у якій між сторонами виник спір щодо незаконного використання об’єкта інтелектуальної власності. Сторона позивача надала скріншоти з веб-сайту відповідача, на якому, на її переконання, відбувається відповідне порушення.
Відповідач заперечив, зазначивши, що цей веб-сайт не належить відповідачу; хто є власником цього сайту та хто наповнює його інформацією – невідомо, тому такі скріншоти не можуть бути належними доказами, які підтверджують незаконне використання торговельної марки.
Отже, відповідач поставив під сумнів відповідність поданої паперової копії оригіналу електронного доказу, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції повинен був дослідити оригінал цього доказу. Апеляційний суд цього не зробив, що стало підставою для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
Цікавим також є приклад вирішення судових спорів з використанням скріншотів повідомлень з телефону та планшету, роздруківок з Viber. У справі №753/10840/19 Позивач надав до матеріалів справи скріншоти таких повідомлень, які суди визнали належними та допустимими доказами, що були досліджені ними у сукупності та яким була надана правова оцінка.
Варто відмітити, що не є порушенням норм процесуального права недослідження оригіналу електронного доказу за відсутності обґрунтованих сумнівів у відповідності копії електронного доказу його оригіналу (Постанова ВС від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, Постанова ВС від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20).
ЯК ЗАПОБІГТИ ВТРАТІ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ?
Електронні докази є окремим засобом доказування, до яких так само висуваються вимоги щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Однак, у разі виникнення спору, інша сторона може змінити або ж видалити певну інформацію, що зафіксована або передавалася онлайн. Наприклад, сторінки та матеріали в мережі Інтернет, листування в месенджерах тощо можна видалити в будь-який момент. Для протидії цьому існують наступні механізми фіксації змісту електронних доказів (цей механізм можна використати і для месенджерів – тих, що мають свою веб-версію, як, наприклад, Telegram):
1) Проведення експертизи
На вирішення експерту можна поставити запитання, що стосуються змісту веб-сторінок, автора тих чи інших матеріалів тощо, залежно від обставин, що підлягають встановленню у справі.
Наприклад, проведення такої експертизи дозволяє встановити факт розміщення контенту в мережі Інтернет станом на певний момент часу для доказування:
- поширення недостовірної інформації;
- незаконного використання об’єктів права інтелектуальної власності;
- недобросовісного використання доменного імені;
- незаконного продажу фальсифікованої продукції;
- розміщення контенту, власником та/або автором якого є заінтересована особа.
Зазвичай висновок експерта є вагомим доказом під час вирішення справи. Судовий експерт – це особа, яка володіє спеціальними знаннями, які є необхідними для з’ясування певних обставин справи та повідомлена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
Однак тривалий час виготовлення висновку та висока вартість послуг експерта є тим фактором, що змушує сторін спору звертатися до інших способів фіксації інформації в мережі.
2) Використання висновку Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет (далі – Центр)
Центр може підготувати звіт за результатами фіксації змісту веб-сторінки в мережі станом на певний момент часу та виготовити довідки щодо власників веб-сайту. Виходячи із практики, суди надають оцінку та враховують такі звіти та довідки під час вирішення спорів (як приклад: постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №753/13197/18, від 13.01.2021 у справі №742/514/17, від 18.11.2020 у справі №742/287/17).
Варто відзначити швидкість виготовлення звіту (5 робочих днів з моменту оплати), а також можливість замовлення та отримання звіту онлайн.
3) Використання ресурсів архівації мережі Інтернет (www.web.archive.org)
Цей спосіб фіксації використовується для доведення наявності або відсутності змін тієї чи іншої сторінки в мережі.
Відомості з такого ресурсу сторони можуть самостійно зафіксувати в протоколі. Їх також може використати експерт під час складення висновку, або Центр при підготовці звіту.
Як свідчить практика, суди враховують інформацію з вказаного ресурсу. Наприклад, у справі №910/13940/18 судовий експерт послався на відомості з цього сайту, які підтверджували зміну умов надання банківських послуг, що стало однією з підстав для відмови в позові.
4) Забезпечення доказів до подання позовної заяви
Сторона спору також може скористатися правом на забезпечення доказів для фіксації їх змісту – таке право прямо передбачене процесуальними кодексами.
У клопотанні про забезпечення доказів до подання позову сторона може просити суд здійснити огляд певного електронного доказу, наприклад, веб-сторінки, до того, як потенційний відповідач у справі змінить або видалить її вміст.
Однак такі клопотання суди задовольняють не завжди. Так, наприклад, Ленінський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні відповідного клопотання (Ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 04 червня 2021 року у справі №642/65/21), мотивувавши таку відмову можливістю самостійної фіксації вмісту сторінок протоколом або послугами відповідних компаній.
Втім, є і позитивні для заявників судові рішення, в яких суд і витребовує електронні докази, і задовольняє клопотання про їх забезпечення шляхом огляду (Ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року у справі №755/11468/20).
5) Самостійний збір та фіксація електронних доказів стороною спору
Такий спосіб фіксації можливо здійснити двома шляхами. Так, зміст електронного доказу може зафіксувати у протоколі адвокат, який за законом має право самостійно збирати відомості, що можуть бути використані як докази.
Крім того, протокол фіксації електронного доказу також можна скласти за підписом декількох свідків, які у майбутньому зможуть підтвердити той чи інший факт, зазначений у протоколі.
ЩО ВАРТО ВРАХУВАТИ БІЗНЕСУ В СВОЇЙ ДІЯЛЬНОСТІ?
Зважаючи на існуючу практику, пропонуємо вже зараз врахувати наступні поради у своєму діловодстві:
- будь-який електронний договір, офіційний лист та інші документи, що направляються онлайн, слід підписувати кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи;
На зазначеному також наголошував Верховний Суд у своїй постанові від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19. Так, між двома підприємствами виник спір щодо оплати поставленого позивачем товару відповідачу. Відповідач заперечував проти укладеного з позивачем договору поставки та свого обов’язку здійснити оплату за поставлений товар. Факт укладення договору позивач обґрунтовував тим, що з власної електронної пошти надіслав на електронну пошту відповідача примірник договору поставки. Відповідач, у свою чергу, з електронної пошти надіслав позивачу скан-копію договору з підписом та печаткою. На підтвердження цього позивачем було надано до суду скріншоти електронного листа із зображенням надісланих файлів та зазначено про відсутність оригіналу договору, підписаного та скріпленого печатками обох сторін.
За результатом розгляду справи Верховний Суд підтвердив, що такі роздруківки електронної переписки не є належним доказом укладення між сторонами зазначеного договору та вчинення сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов`язань за договором.
Суди дійшли висновку, що надані позивачем роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами у справі.
Судами також встановлено відсутність будь-яких доказів того, що копії договору та видаткової накладної, електронні листи, скріншоти яких наявні в матеріалах справи, підписувалися електронним підписом уповноваженої на те особи, який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.
- повноваження підписанта мають бути дійсними – підтверджуватися відповідними документами, наприклад, статутом, положенням, посадовою інструкцією, дорученням, та/або офіційною інформацією з відповідного реєстру;
- листування та обмін електронними документами варто проводити з офіційної адреси електронної пошти, або тієї, що зазначена в договорі.
Зверніть увагу: якщо Ви маєте не одну адресу електронної пошти, варто визначитися, з якої саме адреси буде вестися листування та зазначити її в договорі з контрагентом.
Рекомендуємо обмежити використання месенджерів у діловій комунікації: повідомлення в них можна видаляти для всіх учасників спілкування, а особисті повідомлення – редагувати в будь-який момент.
Якщо ж уникнути комунікації за допомогою месенджерів неможливо, в договорі варто зазначити, який саме месенджер буде використовуватися сторонами, а також який номер телефону (логін) мають сторони договору, наприклад:
«Сторони дійшли згоди, що всі документи за цим договором направлятимуться уповноваженими особами Сторін із використанням месенджеру Telegram. При цьому, Постачальник використовуватиме ім’я користувача: __________ та телефон: +38 (__)_________, а Покупець використовуватиме ім’я користувача: __________ та телефон: + 38 (__)_________».
ВИСНОВКИ
Електронні докази – все ще достатньо новий інститут у вітчизняному судочинстві, судова практика щодо якого продовжує формуватися.
Оскільки недобросовісні контрагенти можуть використовувати недостовірні електронні докази, вносити до них зміни або знищувати, вже зараз слід серйозно відноситися до організації власного електронного діловодства, враховуючи перелічені вище поради.