27 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №279/5407/20 задовольнив касаційну скаргу заінтересованої особи, оскільки апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту особи є врученням такого рішення.
Особа звернулася із заявою про усиновлення одним із подружжя дитини другого з подружжя.
Рішенням міськрайонного суду заяву задоволено.
Апеляційний суд у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заінтересованої особи на рішення міськрайонного суду відмовив, визнавши неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Розглянувши касаційну скаргу заінтересованої особи на це рішення, Верховний Суд констатував, що заінтересована особа подала через «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначала про отримання копії позовної заяви, і не заперечувала проти задоволення позову. Також просила надіслати електронну копію рішення, ухваленого у цій справі, на її поштову скриньку, повне рішення суду надіслати – на її поштову адресу.
Після ухвалення рішення у справі місцевий суд направив одержувачу рішення про усиновлення на його електронну адресу, а конверт з копією рішення повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до пп. 15.14 пп. 15 п. 1 розд. XII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.
Згідно з п. 1, 2 та 6 розд. 2 Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 7 листопада 2016 р. №227, документи можуть буди надіслані користувачеві судом в електронному вигляді лише після реєстрації в системі «Електронний суд».
Суд після виготовлення та підписання процесуального документа паралельно з порядком, визначеним процесуальним законодавством, надсилає електронні копії процесуального документа, скріплені електронним цифровим підписом судді (судді-доповідача, головуючого судді), електронною поштою на поштову скриньку учасника судового процесу, кримінального провадження, якщо такий учасник зареєстрований у Системі як користувач (п. 1 розд. 4 Тимчасового регламенту).
За таких обставин суд першої інстанції був зобов’язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в Системі, чого зроблено не було. Докази вручення оскаржуваного рішення заінтересованій особі в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту заінтересованої особи є врученням такого рішення.
Тому Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.