Минуло трохи більше місяця з дня, коли ми втратили Ярослава Лаврука — адвоката, арбітражного керуючого, капітана юстиції, випускника Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Воїна. Людину честі.
13 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади в районі м. Покровськ, Ярослав загинув, захищаючи Україну. У свої 38 він залишив по собі не лише блискучу професійну репутацію, не лише бойові нагороди й повагу побратимів — а й донечку, яку він безмежно любив. І пам’ять. Сильну, щемку, справжню.
Його шлях — це приклад для всіх нас. Від слідчого в рідній Коломиї — до офіцера на передовій. Від адвоката — до захисника країни. Від фахівця в сфері банкрутства — до Героя.
Про його загибель писали Рада адвокатів Київської області, Національна асоціація арбітражних керуючих України, Національний юридичний університет, професійна спільнота, друзі, побратими та знайомі, які знали: це була людина, яка жила не заради себе, а заради України.
Але тепер ми маємо шанс зробити дещо важливе — увічнити ім’я Героя не тільки в наших серцях, а й на державному рівні. Його побратими та колеги ініціювали петицію про нагородження Ярослава Лаврука орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Посилання на петицію: https://petition.president.gov.ua/petition/244134
На сьогодні зібрано лише третину від необхідних 25 000 голосів.
Колеги, друзі, небайдужі. Ми не можемо залишити це без уваги. Кожен голос — це наш спосіб сказати “дякую”.
Кожен підпис — це доказ того, що ми цінуємо подвиг своїх.
Світла пам’ять Ярославу Лавруку. Нехай його ім’я буде серед Героїв, яких вшанувала Держава. Нехай ми, як спільнота, зробимо все, щоб це сталося.
Зробіть свій крок. Підпишіть петицію. Поділіться нею з колегами, друзями, в соцмережах.
Разом — ми сила. Разом — ми пам’ять.