Установлені приписами КПК перешкоди в доступі до суду та порушення права бути заслуханою у суді для особи в такому важливому питанні, як продовження строків тримання її під вартою, означає неможливість реалізації права на захист, гарантованого частиною другою статті 63 Конституції.
На це зокрема звернув увагу Конституційний Суд у справі про гарантії судового контролю за дотриманням прав осіб, яких утримують під вартою (рішення від 18.07.2025 №8-р(ІІ)/2024).
У цій справі оскаржувалася ч.6 ст.615 КПК, згідно з якою «у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливостІ розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці».
КС відзначив, що врегулювання законодавцем порядку розв’язання питання про продовження строку тримання особи під вартою як запобіжного заходу у спосіб, що не передбачає участі суду (судді), має наслідком порушення конституційного права кожного на судовий захист (ч.1 ст. 55 Конституції) у взаємозв’язку з правом на свободу та особисту недоторканність (ч.1 ст. 29) та правом обвинуваченого на захист (ч.2 ст. 63).
Також КС констатував, що в контексті предмета справи людські права і свободи, гарантовані згаданими статтями Конституції, не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану. І принципи верховенства права, поділу влади, поваги до прав і свобод людини залишаються основами демократичного конституційного ладу України.
Керуючись цими та іншими міркуваннями, КС визнав ч.6 ст. 615 КПК такою, що не відповідає Конституції.
Повний текст рішення КС можна переглянути за посиланням.
Нагадаємо, відповідно до ст.ст. 63, 131-2 Конституції підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Виключно адвокат здійснює захист від кримінального обвинувачення.