Огляд підготовлено Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України.
Щодо позовних вимог про визнання заповіту недійсним з підстав порушення порядку його посвідчення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 183/1446/17
У справі, що переглядається, позивачка, звертаючись до суду, посилалася на те, що під час посвідчення заповіту приватний нотаріус порушила Порядок, не перевірила дієздатність особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не переконалася після розмови з ОСОБА_3 у її здатності усвідомлювати значення своїх дій.
Суди встановили, що у заповіті зазначено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 особисто не може підписати заповіт через хворобу, на її особисте прохання, у її та нотаріуса присутності текст заповіту підписала ОСОБА_8 , що відповідає вимогам статті 1247 ЦК.
Заповіт згідно зі статтею 1253 ЦК посвідчений у присутності свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_7 , із занесенням до тексту заповіту відомостей про них. Кожний свідок зачитав заповіт вголос і після цього поставив свій підпис на ньому, чим підтвердив волевиявлення заповідача.
Установивши, що під час посвідчення оспорюваного заповіту нотаріус дотримався норм статей 1247, 1248, 1253 ЦК, а позивачка не надала суду належних та допустимих доказів порушення законодавства при його складанні чи посвідченні, суди зробили висновки про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відмовляючи в задоволені позову з наведених підстав, суди не врахували, що позовна вимога про визнання правочину нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача (див. пункт 41), що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
З огляду на викладене, суди правильно відмовили у задоволенні позову, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, тому оскаржені судові рішення необхідно змінити у мотивувальній частині, виклавши їх мотиви у редакції цієї постанови.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127050171
Додатковим підтвердження того, що особа на час складання та підписання оспорюваного заповіту усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними свідчить те, що вона свідомо заповіла не все своє майно, а лише його частину
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2025 року у справі 937/4169/20
Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою належними та допустимими доказами не доведено, що спадкодавець на час підписання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, її волевиявлення не було вільним та не відповідало її волі. Згідно з висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 07 грудня 2020 року № 482 в момент підписання заповіту 11 грудня 2019 року ступінь психічних розладів ОСОБА_3 був таким, що істотно впливав (обмежував) на її здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними. Тобто категоричний висновок експертизи про неможливість заповідача ОСОБА_3 під час складання та підписання 11 грудня 2019 року вищезазначеного оспорюваного заповіту на користь ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними відсутній. Таким чином, наявність важкої хвороби лише істотно впливала (обмежувала), але не виключала можливості ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тоді як приватний нотаріус Земенкова Ю.А. мала право, перевіривши дієздатність та волю ОСОБА_3 , посвідчити 11 грудня 2019 року вищезазначений заповіт на користь ОСОБА_2 на дому за вказаною в заповіті адресою на її прохання.
Отже, оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, оскільки він підписаний особисто спадкодавцем, у ньому зазначено місце його складення, дату й місце його посвідчення уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок її смерті.
Крім того, апеляційний суд вірно зазначив, що додатковим підтвердження того, що ОСОБА_3 на час складання та підписання 11 грудня 2019 року оспорюваного заповіту усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними свідчить те, що оспорюваним заповітом ОСОБА_3 свідомо заповіла ОСОБА_2 не все своє майно (житловий будинок АДРЕСА_1 ; автомобіль «ВАЗ-211440»; земельна ділянка, площею 6,0298 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка, площею 10,2397 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області), а лише його частину у вигляді двох вищевказаних земельних ділянок.
Вказаний заповіт ОСОБА_3 є логічним, послідовним та узгоджується із сукупністю всіх наявних у справі поданих сторонами доказів, поясненнями сторін та показаннями свідків.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що відсутні правові підстави для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки позивачкою не надано доказів абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій, так як апеляційний суд оцінив висновок експертизи у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, наданим сторонами у справі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124965558
Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус у голос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 369/11739/22
На оскаржуваному заповіті наявний запис про те, що такий був прочитаний уголос нотаріусом, але з показів допитаних у судовому засіданні свідків відомо, що вони не були присутні при зачитуванні тексту заповіту ОСОБА_4 .
Крім того, у порушення Порядку вчинення нотаріальних дій на спірному заповіті міститься лише посилання на стан здоров`я заповідачки без зазначення її конкретних фізичних вад та хвороби, які б перешкоджали їй самостійно підписати заповіт.
Матеріали справи містять документи, де ОСОБА_4 проставляла особисті підписи, та відсутні докази, що ці підписи не належать померлій або вона не могла прочитати текст підписаного документу та проставити на ньому підпис, зокрема таким документом є довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_3 року (день складання оспореного заповіту), видана ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчена приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Чемериською Н. В.
Крім того, згідно з листом КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» № 1034 від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_4 госпіталізована до лікарні 17 жовтня 2021 року з підозрою на діагноз «Коронавірусна хвороба (COVID-19), двобічна пневмонія». Під час перебування в лікарні хвора не скаржилася на порушення зору, самостійно підписувала та читала назви лікарських засобів, координаційні проби виконувала без промахування. До листа додані документи, де міститься особистий підпис померлої.
Матеріали справи не містять медичної документації на підтвердження наявності у спадкодавця ОСОБА_4 хвороби, яка б прогресувала та мала наслідком саме втрату зору. Натомість у судовому засіданні з показів допитаних свідків встановлено, що ОСОБА_4 приїхала до нотаріуса в окулярах.
Відповідачка та присутні під час складання заповіту свідки, які належно допитані судом, не спростували існуючі докази можливості спадкодавця ОСОБА_4 самостійно читати, писати на час складення заповіту.
З медичної документації Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» встановлено, що ОСОБА_4 проходила лікування з діагнозом «Глаукома, ускладнена катаракта лівого ока» у грудні 2004 року, у грудні 2008 року, у вересні 2013 року. Після лікування виписувалася з поліпшеннями. Інша інформація про лікування хвороби відсутня, тобто, наявні докази не підтверджують те, що ОСОБА_4 не мала змоги самостійно читати чи підписувати документи на час посвідчення заповіту.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши відсутність передбачених законом підстав для підписання заповіту замість заповідача іншою особою, що є порушення вимог щодо його форми, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання спірного заповіту недійсним, оскільки відповідачка не спростувала наявні в матеріалах справи докази щодо можливості померлої самостійно читати, писати на час складання заповіту.
З таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Верховного Суду погоджується. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суд апеляційної інстанції – залишити без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127138540
Наполягаючи на необов`язковості оспорюваної довідки для укладення заповіту, якою лише підтверджено, що заповідач є дієздатною особою, позивачка водночас не пояснила суду, яким чином визнання цієї довідки недійсною та її скасування, впливатиме на законність оспорюваного заповіту
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 752/11484/19-ц
Установивши, що під час посвідчення оспорюваного заповіту нотаріус дотримався вимог статей 1247, 1248, 1253 ЦК України, а позивачка не надала суду належних та допустимих доказів порушення вимог чинного законодавства при його складанні чи посвідченні та не довела, що волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Посилання позивачки на те, що вказана довідка не є належним та допустимим доказом у справі на підтвердження обставин повної цивільної дієздатності заповідача, – висновків судів не спростовують.
Наполягаючи на необов`язковості оспорюваної довідки для укладення заповіту, якою лише підтверджено, що заповідач ОСОБА_5 є дієздатною особою, позивачка водночас не пояснила суду, яким чином визнання цієї довідки недійсною та її скасування за відсутності доказів на підтвердження протилежних її змісту обставин, а саме доказів наявності у батька психічних розладів, впливатиме на законність оспорюваного заповіту.
У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих місцевим та апеляційним судом рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення – на користь заявниці.