29.07.2022 в рамках підвищення кваліфікації адвокатів відбувся вебінар на тему: “Вирішення окремих видів сімейних спорів в умовах воєнного стану”. Доповідачем виступила Кухаренко Ольга Володимирівна, членкиня Комітету цивільного права та процесу Ради адвокатів Київської області. Нижче пропонуємо вашій увазі головні тези з вебінару.
***
1. Стягнення аліментів під час війни
Однією із найбільш кричущих проблем в сфері сімейного права в умовах воєнного стану, так і в мирний час, є питання стягнення аліментів.
Обов’язок зі сплати аліментів в період дії воєнного стану нікуди не зник, незважаючи на правило щодо припинення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника не поширюється на аліментні правовідносини. Так, 15 березня 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26.03.2022 року який передбачає, що на період дії воєнного стану припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
До Сімейного кодексу України не було внесено жодних змін, які впливають на розмір аліментних зобов’язань чи звільнення від нього, а також щодо звільнення від відповідальності, у зв’язку із несплатою аліментів.
Сімейним кодексом України, в статті 180, закріплений кореспондуючий обов’язок обох батьків здійснювати утримання дитини до досягнення нею повноліття. Батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини.
Хибна позиція, що під час війни платники аліментів можуть не виконувати свої зобов’язання, у тому числі, аліментні. Воєнний стан, перебування на військовій службі чи за кордоном, а також відсутність роботи не впливає на обов’язок батьків утримувати дитину чи інших утриманців. Крім того, відповідальність платників аліментів за неналежне виконання обов’язку по сплаті аліментів, то всі види відповідальності (пеня, штраф, адміністративна та кримінальна відповідальність) є чинними та не зазнали змін під час війни. Відповідно, несплата аліментів під час воєнного стану не звільняє платника аліментів від відповідальності.
У відповідності до частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України передбачено відповідальність за прострочення сплати аліментів, зокрема, у вигляді стягнення за рішенням суду неустойки (пені) у розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розрахунок здійснюється від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У відповідності до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Крім того, слід пам’ятати про те, що за несплату аліментів передбачено також адміністративну (стаття 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та кримінальну (стаття 164 Кримінального кодексу України) відповідальність.
Таким чином, у період дії воєнного стану аліментні договори та всі судові рішення про стягнення підлягають обов’язковому виконанню та відсутні виключення в частині неналежного виконання та звільнення від будь-якого виду відповідальності.
Стягнення аліментів із військовослужбовців
Відповідно до чинного законодавства жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено.
Так, Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року № 122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Таким чином, військовослужбовці сплачують аліменти на загальних засадах та з усіх видів грошового забезпечення (крім такого, яке не має постійного характеру). Тобто, із такого грошового забезпечення як «бойові» аліментні платежі не відраховуються.
На моє глибоке переконання, відповідні внесені зміни, в частині неврахування грошового забезпечення, що не має постійного характеру суперечить положенню частині 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146, та порушують право дітей на гідне матеріальне утримання.
Сплата аліментів ФОПами та безробітними
Для цієї категорії платників аліментів законодавством передбачено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Що стосується ФОПів, які перебувають на загальній системі оподаткування, то нарахування аліментів відбувається із чистого оподатковуваного доходу, проте, сума аліментів не може бути меншою за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на зазначене, незалежно від того, чи є особа безробітною, чи не має доходу як ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обов’язок сплати аліментів за нею залишається.
Чинне законодавство України передбачає і договірне врегулювання питання сплати аліментів шляхом укладання аліментного договору, в якому визначають розмір, строки та порядок сплати аліментів та додаткових витрат на дитину. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Аліментний договір на сьогодні є дуже актуальним, оскільки, батьки можуть визначити розмір аліментів як під час дії воєнного стану, так і після його завершення.
Таким чином, воєнний стан не вплинув на питання сплати аліментів та їх стягнення, а також на можливість ініціювання нових судових спорів. Аліментні зобов’язання не зазнали будь-яких преференцій з боку законодавця, а тому є обов’язковими до виконання.
2. Спори щодо участі у вихованні дитини: чи можливе їх вирішення? (в т.ч. договірне врегулювання).
Чинне законодавство України передбачає декілька способів вирішення спору щодо участі у вихованні дитини: це договірне врегулювання та примусове (за допомогою суду та органу опіки та піклування).
Найбільш актуальною проблемою в період воєнного стану є вирішення спорів щодо участі одного із батьків у вихованні дитини, особливо при переміщенні по території України або перетині дитиною з одним із батьків державного кордону України.
Наразі, одним із найбільш розповсюджених способів вирішення спору щодо участі у вихованні дитини є укладання договору про участь у вихованні дитини, в якому батьки визначають яким чином право на контакт одного із батьків з дитиною буде реалізовано, у яких формах та строках. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Договірне врегулювання на сьогодні є актуальним, оскільки, батьки можуть визначити розмір батьківської відповідальності як під час дії воєнного стану, так і після його завершення.
У разі, якщо батьки в договірному порядку не врегулювали питання участі одного із батьків у вихованні дитини, то застосовується примусовий порядок: за допомогою звернення до суду або до органу опіки та піклування. Як ми знаємо вирішення цього спору можливе лише при встановленні дійсного місцезнаходження дитини.
Постає питання: яким чином можна встановити дійсне місцезнаходження дитини, яка є внутрішньо переміщеною чи перетнула кордон з іншим із батьків; чи можливо забезпечити право на контакт із дитиною? Відповідей на ці питання не має, їх будує практика.
Якщо дитина зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, є можливість отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб з метою встановлення місцезнаходження дитини. Для цього необхідно звернутися до Міністерства соціальної політики України із адвокатським запитом про надання інформації про те, чи перебуває на обліку дитина як внутрішньо переміщена особа. У разі перебування, просимо надати інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, про:
фактичне місце проживання особи на дату звернення;
адресу, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.
Після отримання зазначеної інформації можна звернутися до Органу опіки та піклування із заявою про встановлення способів участі у вихованні дитини, або до суду із позовною заявою.
Щодо встановлення місцезнаходження дітей, які перетнули кордон з одним із батьків є можливість звернення за адміністративною процедурою за допомогою управління юстиції із заявою в порядку взаємодії між державами, яка передбачена Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
Ситуація із практики: дитина разом із бабусею, без згоди батьків, 25 лютого 2022 року перетнула державний кордон України. Ми звернулися до Національної поліції України із заявою про викрадення дитини. В межах кримінального провадження слідчий звернувся до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України з метою встановлення дійсного місцезнаходження особи та дитини. Наразі, направлено запит до Генерального Секретаріату Інтерполу. Очікуємо отримання інформації про дійсне місцезнаходження дитини.
Отже, під час воєнного стану зберігаються всі конституційні та передбачені законами України права дітей та батьків, водночас, захист таких прав вимагає творчого та індивідуального підходу з боку адвокатів.