Перед початком проведення НСРД КПК не передбачає обов’язку працівника оперативного підрозділу надавати копію ухвали слідчого судді

17.02.2022

Перед початком проведення НСРД КПК не передбачає обов’язку працівника оперативного підрозділу надавати копію ухвали слідчого судді

Ухвала слідчого суді апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може бути оскаржена, а тому вона набирає законної сили з моменту оголошення та підлягає негайному виконанню.
 
Форми і методи комунікації між прокурором, процесуальним керівником у кримінальному провадженні та оперативними підрозділами, яким доручено проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, КПК не регламентуються, а тому недотримання окремих правил взаємодії між ними не може бути підставою для визнання недопустимими доказів, одержаних у результаті проведення таких дій.
 
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
 
Зокрема, суд першої інстанції визнав належним та допустимим доказом протокол за результатами проведення НСРД аудіо-відео контроль особи від 11.06.2018, складений оперуповноваженим УЗЕ ОСОБА_9. У цьому протоколі відсутній конкретний час проведення цієї дії. Проте описується бесіда, яка розпочинається 08.06.2018 о 17.17 год., але із додатку, флеш-носія із відеозаписом вбачається, що фактичним точним часом початку проведення цієї дії є 08.06.2018 16 год. 41 хв. Також із протоколу вбачається, що вказана дія проводилася на підставі ухвали апеляційного суду від 08.06.2018. Цю ухвалу разом із дорученням прокурора на її виконання направлено з прокуратури області на адресу УЗЕ через відділ держспецзв’язку 08.06.2018 (час вручення кур’єру 16:25). В апеляційній скарзі захисник зазначив, що аудіо-відео-контроль особи починав проводитися без наявності у безпосереднього виконавця ухвали апеляційного суду від 08.06.2018, що вказує на недопустимість як доказу протоколу, складеного за результатами цієї процесуальної дії. В апеляційній скарзі захисник обґрунтовував недопустимість як доказу протоколу аудіо-відео контролю особи через відсутність у матеріалах справи документів, якими уповноважено конкретного виконавця на проведення вказаної процесуальної дії, відсутність доказів наявності процесуальних повноважень на участь саме в цьому кримінальному провадженні оперуповноваженого УЗЕ ОСОБА_9, який склав цей протокол НСРД від 11.06.2018.
 
Апеляційний суд залишив без зміни вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1.
 
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
 
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення судів попередніх інстанцій.
 
Зокрема, колегія суддів ККС визнала неспроможними доводи у касаційній скарзі захисника про недопустимість результатів аудіо-, відеоконтролю особи у зв’язку з тим, що НСРД розпочалася раніше, ніж кур’єр міг доставити примірник ухвали слідчого судді про дозвіл на її проведення.
 
Чинним КПК не передбачена можливість оскарження ухвал слідчого суді апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД. Отже, вони набирають законної сили з моменту їх оголошення.
 
Крім того, на відміну від СРД, на початку проведення яких закон зобов’язує надати копію ухвали слідчого судді (наприклад, у ході обшуку (ч. 3 ст. 2 36 КПК), такої вимоги щодо проведення НСРД, з цілком зрозумілих причин, у КПК не міститься.
 
З матеріалів кримінального провадження убачається, що ухвала слідчого судді апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД від 08.06.2018 постановлена за результатами розгляду клопотання прокурора, який був визначений процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні. Прокурор особисто брав участь у розгляді клопотання, а отже, мав достовірну інформацію про прийняте слідчим суддею рішення, яке з моменту оголошення набрало законної сили і мало б виконуватися без будь-яких зволікань.
 
Форми і методи комунікації між прокурором, процесуальним керівником, та оперативними підрозділами, яким доручено проведення окремих СРД та НСРД, також знаходяться поза межами правового регулювання КПК. При цьому недотримання окремих правил взаємодії між ними не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.
 
Детальніше з текстом постанови від 29.11.2021 у справі №654/3229/18 (провадження №51-3482км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101673880.
 
Юридичні новини України