Шевченківський районний суд м. Львова розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду
в с т а н о в и в:
16.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду у розмірі 1000000,00 гривень та матеріальну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду у розмірі 140774,94 грн.
В обґрунтування уточнених позовних вимог покликається на те, що 26 квітня 2017 року в приміщенні Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 був затриманий працівниками СБУ у Львівській області спільно з працівниками Прокуратури Львівської області по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
27 квітня 2017 року ОСОБА_1 старшим слідчим другого слідчого управління Прокуратури Львівської області юриста 1-го класу Стефанів Р.М. оголошена підозра по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №42017140000000134 від 21 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
В подальшому, старший слідчий СУ прокуратури Львівської області Стефанів Р., за погодженням прокурора прокуратури Львівської області, звернувся в суд з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .. Ухвалою слідчого-судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Львівському слідчому ізоляторі УДПтСУ у Львівській області. На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначено розмір застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень.
Окрім того, на підставі Ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова за клопотанням старшого слідчого СУ прокуратури Львівської області Р.Стефанів, за погодженням прокурора прокуратури Львівської області, відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 , від посади тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника Шевченківського ВП – начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області.
В подальшому на підставі ряду Ухвал слідчого-судді Галицького районного суду м.Львова, а в подальшому і судді Шевченківського районного суду м.Львова, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, судом задовольнялись клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та відсторонення від посади, які завершилися 30 березня 2019 року згідно ухвали суду від 10 січня 2019 року.
22 серпня 2017 року до Шевченківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017140000000134, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 27 листопада 2019 року у справі №466/6101/17 (провадження 1-кп/466/82/19) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017140000000134 від 21.04.2017р. про обвинувачення ОСОБА_1 , за ч.3 ст.368 КК України закрито на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України, у зв`язку із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Така відмова від підтримання державного обвинувачення обумовлена не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Ухвала ніким не оскаржувалась та набрала законної сили.
Зважаючи на відмову від обвинувачення, перебування ОСОБА_1 під слідством і судом з 27 квітня 2017 року по 27 листопада 2019 року (2 роки, 7 місяців і 1 день – 31 місяців) є незаконним, і такими діями зі сторони органів досудового розслідування завдано значної моральної шкоди. Відтак позивач вказує, що така шкода повинна бути відшкодованою за рахунок держави виходячи із наступного.
За період відсторонення від посади, перебування під слідством по сфальсифікованому звинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.386 КК України, перебуваючи під постійним психологічним тиском, у позивача, у зв`язку із постійним незаконним переслідуванням значно погіршився стан здоров`я. Він змушений був звертатися до лікаря невропатолога, кардіолога та вживати ліки.
Окрім того, ОСОБА_1 , в зв`язку з погіршенням здоров`я, перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ “ТМО МВС України по Львівській області” неодноразово, в період часу 1) 11-21 листопада 2019 року; 2) 02-17 травня 2019 року; 3) 31 травня – 15 червня 2018 року; 4) 11-30 січня 2018 року; 5) 20 грудня 2017 року – 05 січня 2018 року; 6) 30 жовтня – 14 листопада 2017 року в зв`язку з погіршенням стану здоров`я серця та гіпертонічної хвороби.
Внаслідок змін у щоденному житті (викликами на допити в прокуратуру та численні судові засідання), по причині відсторонення від посади, він не міг здійснювати будь-якої діяльності для отримання прибутку та утримувати та забезпечувати на відповідному рівні сім`ю. Окрім того, погіршилися стосунки у сім`ї та з оточуючими. Він втратив авторитет у друзів та знайомих.
Також відзначає, що ОСОБА_1 за тиждень до затримання отримав державну нагороду, одне із найвищих відзнак для оперативного працівника поліції – нагородний пістолет. До такої нагороди рекомендують у виключних випадках.
Для відновлення своєї сплюндрованої репутації він змушений був звертатись до правоохоронних органів, але йому протиправно було відмовлено у виконанні вимог та кримінальну справу щодо провокації хабаря спочатку було відмовлено у відкритті, а потім, після судового рішення про зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР, з невідомих причин була закрита.
Після поновлення в лавах правоохоронних органів в зв`язку з закінченням відсторонення, за період з березня 2019 року по грудень 2019 року розкрив 23 злочини, розшукав 5 осіб, здійснив 8 оперативних контактів, що дає підстави вказувати на його доволі високий рівень знань та навичок як оперативного працівника та поліцейського в цілому.
Крім того, справа щодо ОСОБА_1 набула суспільного значного резонансу, неодноразово була висвітлена в засобах масової інформації, через інтернет. Ситуація щодо обвинувачення його у кримінальному злочині суттєво вплинула на репутацію позивача, як на працівника поліції.
На підставі вищенаведеного, значної моральної шкоди зазнав не лише позивач, а також його сім`я. За період незаконного відсторонення від посади на службі ОСОБА_1 , його дружина, ОСОБА_3 , перебуваючи під постійним психологічним тиском на робочу місці зі сторони колег, була вимушена звільнитися з високооплачуваної посади Львівського окружного адміністративного суду. У зв`язку зі звільненням дружини, а також незаконним відстороненням позивача від посади, жодного фінансового доходу на утримання та проживання сім`ї не передбачалося. Дана обставина завдала значної моральної та матеріальної шкоди для подальшого життя сім`ї.
Також, від того, що дана справа набула значного розголосу постраждала також малолітня дочка позивача, ОСОБА_4 , яку однокласники та інші школярі цькували у школі, дразнили, відбувалися постійні обговорення серед вчителів тощо. Це спричиняло психологічний тиск на дитину, яке виражалося у небажані останньої відвідувати та навчатися у школі. Позивач був вимушений перевести дочку в інший навчальний заклад, що підтверджується довідкою середньої загальноосвітньої школи №23 від 09.11.2020 року, що засвідчує факт про те, що ОСОБА_4 на даний момент здобуває середню загальну освіту у вищезазначеному навчальному закладі з 10 червня 2019 року.
Внаслідок суттєвих змін у щоденному житті (викликами на допити в прокуратуру та численні судові засідання), по причині відсторонення від посади, погіршилися стосунки у сім`ї та з оточуючими. Позивач втратив авторитет у друзів та знайомих. Особливо погіршилися відносини з сусідами з будинку, в якому проживала сім`я позивача. Варто зазначити, що постійного прибутку для проживання не надходило, як зі сторони ОСОБА_1 , так зі сторони його дружини. Накопичених і відкладених грошових коштів згодом вичерпалися, останні місяці проживання були скрутними, адже не вистачало збережень для оплати комунальних послуг та на продукти харчування.
На цій підставі ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною та дочкою був вимушений також змінити місце постійного проживання. Згідно договору купівлі-продажу від 25 липня 2019 року позивач продав квартиру, що знаходилася за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого забезпечення сім`ї, однак фінансів не вистачало для купівлі нової квартири. Враховуючи вищенаведене, теща ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , надала позивачу свою квартиру, що знаходиться в іншому районі міста для тимчасового проживання у квартирі. Теща придбала квартиру ще у 2018 році у АДРЕСА_2 . На даний момент позивач разом зі своєю сім`єю тимчасово перебуває за вище вказаною адресою.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”
Пунктом 2 статті 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” встановлено, що право на відшкодування шкоди виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Тобто, прокурор відмовився від державного обвинувачення саме з підстави не встановлення достатніх доказів для доведення в суді винуватості позивача. Така підстава є реабілітуючою по своїй суті та передбачена п. 2 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» як підстава для відшкодування шкоди.
Аналогічна правова позиція викладено в Постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року, справа № 613/158/17.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Згідно із пунктом 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, що її завдав якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
За приписами частин шостої, сьомої статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи всі обставини, завдано значну моральну шкоду ОСОБА_1 , його дружині та дочці, позивач оцінює моральну шкоду, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства, у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень.
Щодо завдання матеріальної шкоди позивач вказує, що 26 квітня 2017 року в приміщенні Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 був затриманий працівниками СБУ у Львівській області спільно з працівниками Прокуратури Львівської області по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
На момент затримання та відсторонення від посади ОСОБА_1 обіймав посаду тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника Шевченківського ВП – начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області.
Як вбачається з архівних відомостей №1 за період з січня 2017 року по грудень 2017 року, №1 за період з січня 2018 року по грудень 2018 року та №1 за період з січня 2019 року по грудень 2019 року, ОСОБА_1 в період з січня по квітень 2017 року включно, що місячно отримував по 10 390,11 гривень, а з травня 2017 року по час поновлення на роботі (30 березня 2019 року) отримував виключно посадовий оклад в розмірі 6 530,33 гривень.
Таким чином в зв`язку з незаконними діями правоохоронних органів ОСОБА_1 в продовж 23 місяців недоотримав щонайменше 3 859,78 гривень щомісячно, що в свою чергу становить 88 774,94 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) гривень.
Окрім того, в зв`язку з переслідуванням правоохоронними органами, ОСОБА_1 був вимушений звернутись за допомогою до адвоката Яцишина О.В. та укласти угоду про надання правової допомоги адвоката.
У відповідності до укладених угод, ОСОБА_1 за період з квітня 2017 року по грудень 2019 року поніс витрати на правову допомогу в розмірі 26 000,00 гривень на стадії досудового слідства та 26 000,00 гривень на стадії судового слідства, що становить на загальну суму 52 000, 00 гривень. Відтак, матеріальну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду позивач оцінює в розмірі 140774,94грн. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Яцишин О.В. уточнені позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Просили позов задовольнити.
Представник відповідача Львівської обласної прокуратури в судовому засіданні позов заперечив, підтримавши письмовий відзив, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, надіслав письмовий відзив, долучений до матеріалів справи, у якому просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав та мотивів.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (частина 5 статті 9, частина 6 статті 14), Декларацією прав і свобод людини та громадянина (стаття 38), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 5 статті 5) передбачено, що кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У Конституції України проголошено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).
Відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Правовідносини щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди врегульовані Цивільним Кодексом України ( далі ЦК України) та спеціальним законодавством.
У відповідності до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що позивач ОСОБА_1 , обіймаючи посаду тимчасово виконуючого обов`язків заступника начальника Шевченківського ВП – начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області, 26.04.2017р. був затриманий працівниками СБУ у Львівській області спільно з працівниками Прокуратури Львівської області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України (а.с.11-12).
27 квітня 2017 року ОСОБА_1 старшим слідчим другого слідчого управління Прокуратури Львівської області Стефанів Р.М. оголошена підозра по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42017140000000134 від 21 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова Процайлу М.Б. обрано запобіжний у виді тримання під вартою з утриманням в Львівському слідчому ізоляторі УДПтСУ у Львівській області. На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначено розмір застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень.
Крім того, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова, відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 від посади тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника Шевченківського ВП – начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області.
Так, в результаті проведення досудового розслідування, 21.08.2017р. відносно ОСОБА_1 було складено обвинувальний акт в порядку ст. 291 КПК України у кримінальному провадженні за № 42017140000000134 від 21.04.2017 року, який скеровано до суду (а.с.13-14).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2019р., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017140000000134 від 21.04.2017р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст. 368 КК України – закрито на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України, у зв`язку із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення (а.с.17-18). Ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто – Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь – якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до пункту 2 статті 2 цього Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно п. 1, 5 ст. 3 даного Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Як встановлено судом, в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017140000000134 від 21.04.2017р., ОСОБА_1 був відсторонений від роботи з посади тимчасово виконуючого обов`язків заступника начальника Шевченківського ВП – начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області 27.04.2017р.
Суд, обраховуючи розмір відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування в частині відшкодування заробітку, виходить із середньомісячної заробітної плати позивача.
Як вбачається з відповіді ГУНП у Львівській області на адвокатський запит (а.с.20, 28-30), згідно архівних відомостей №1 за період з січня 2017 року по грудень 2017 року, №1 за період з січня 2018 року по грудень 2018 року та №1 за період з січня 2019 року по грудень 2019 року, ОСОБА_1 в період з січня по квітень 2017 року включно, що місячно отримував по 10390,11 гривень, а з травня 2017 року по час поновлення на роботі (30 березня 2019 року) отримував виключно посадовий оклад в розмірі приблизно 6530,33 гривень.
Таким чином, у зв`язку з відстороненням від роботи, позивач ОСОБА_1 в продовж 23 місяців недоотримав щонайменше 3859,78 гривень щомісячно, що становить 88774,94 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) гривень.
З дня прийняття ухвали слідчим суддею Галицького районного суду міста Львова 27.04.2017 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади по дату постановлення ухвали Шевченківським районним судом м. Львова від 27.11.2019 року, минуло 2 роки та 7 місяців і 1 день, тобто 31 місяць.
Таким чином, розмір не отриманих ОСОБА_1 доходів складає 88774,94 грн. і підлягає відшкодуванню в установленому чинним законодавством порядку.
Крім того, судом встановлено, що під час перебування під судом і слідством позивач ОСОБА_1 був змушений звернутись за юридичною допомогою та, відповідно, понести обґрунтовані витрати на правову допомогу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №301/1894/17, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, вхо?