01 листопада 2021 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №333/6667/20 скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу заявнику.
Концерн звернувся до суду з позовом до споживачів про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Споживач пред’явив зустрічний позов до Концерну про захист прав споживачів та відшкодування шкоди.
Ухвалою районного суду відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви, матеріали зустрічного позову повернуто заявнику з тих мотивів, що первісний позов за заявою позивача залишено без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу споживача повернуто заявнику з посиланням на те, що приписами ст. 353 ЦПК України не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову окремо від рішення суду.
Розглянувши касаційну скаргу споживача, Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Частиною 6 ст. 185 ЦПК України, до якої відсилає ч. 2 ст. 194 ЦПК України, передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Про залишення зустрічної позовної заяви в суді у випадку її повернення заявнику зазначено у ч. 3 ст. 194 ЦПК України.
Вищенаведене свідчить про те, що процесуальним законом визначено уніфікований, єдиний підхід при застосуванні наслідків подання позовної заяви (як первісної, так і зустрічної), яка подана без додержання вимог, що визначені ЦПК України. Таким чином існує необхідність і у застосуванні єдиного підходу при реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви (як первісної, так і зустрічної).
У п. 15.10 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені п.п. 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 ч. 1 ст. 353 ЦПК України (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) – до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
Зі змісту вказаної норми слідує, що ухвала про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню.
Ухвалою суду першої інстанції було вирішено питання про повернення заявнику зустрічної позовної заяви на підставі ч. 3 ст. 194 ЦПК України. Така ухвала суду охоплюється поняттям «заява позивача (заявника)», яке міститься у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, тому ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Отже, виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 185, ч. 2, 3 ст. 194, п. 15.10 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Такі висновки узгоджуються із висновками колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 08 жовтня 2018 р. у справі №927/490/18.
Із урахуванням наведеного Верховний Суд визнав необґрунтованим висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги споживача у частині оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті та повернення зустрічного позову.
Отже, Верховний Суд погодився з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 р. у справі №686/32337/19, від 03 березня 2021 р. у справі №753/11293/16, від 03 березня 2021 р. у справі №753/18694/18, від 24 березня 2021 р. у справі №613/1281/19, від 24 березня 2021 р. у справі №753/6582/18. Підстав для відступлення від висновків, викладених у зазначених постановах Верховний Суд не встановив.