08 вересня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №305/402/16-ц скасував постанову суду апеляційної інстанції, який не врахував вимог ч. 1 ст. 374 ЦПК України.
Товариство звернулося до суду з позовом до інших осіб про визнання недійсними постанови президії Товариства; довіреності; договору купівлі-продажу, а також витребування з незаконного володіння нежитлової будівлі.
Відповідачка звернулася з зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на нежитлову будівлю та зняти (скасувати) арешт з цієї будівлі.
Рішенням районного суду у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, а ухвалою апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача відмовлено.
Позивач звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення районного суду, у задоволенні якої йому було відмовлено у зв’язку з пропуском строку на її подання.
Апеляційним судом ухвалу районного суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині вирішення питання щодо відкриття провадження за нововиявленими обставинами з тих мотивів, що суд першої інстанції порушив вимоги закону, оскільки, відкривши провадження та розглянувши по суті заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 429 ЦПК України, відмовив в її задоволенні з підстав пропуску строку на її подання до суду, хоча питання щодо дотримання строку на звернення до суду з цією заявою суддя повинна була з’ясувати ще під час перевірки заяви на її відповідність вимогам ст. 426 ЦПК України та при вирішенні питання щодо відкриття провадження за нововиявленими обставинами, де встановивши, що така заява подана з пропуском строку на її подання і за відсутності клопотання про його поновлення, суд повинен був застосувати вимоги ст. 185 ЦПК України, тобто залишити дану заяву без руху із зазначенням її недоліків, способу і строку їх усунення та надати можливість особі, яка її подала, усунути такі недоліки або їх спростувати.
У касаційній скарзі відповідачка зазначала, що апеляційний суд вийшов за межі повноважень, скасував ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження за заявою про перегляд, хоча про це позивач не просив, а подібна ухвала взагалі не може оскаржуватися (окрім порушення підсудності).
Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 р. у справі №643/5556/14-ц зроблено правовий висновок про те, що: «Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі».
Водночас, ухвала, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення районного суду є за своєю суттю судовим рішенням, яким завершено розгляд, а не процесуальною ухвалою, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За висновком ВС, апеляційний суд не врахував вимог ч. 1 ст. 374 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про скасування ухвали районного суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині вирішення питання щодо відкриття провадження за нововиявленими обставинами.