Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо юрисдикції справ за скаргою на постанову начальника відділу державної виконавчої служби (ДВС), прийняту за наслідками розгляду скарги на постанову державного виконавця.
Про це йдеться у постанові ВП ВС у справі №175/1571/15 (провадження №14-51цс21), повідомляє пресслужба суду.
У справі №175/1571/15 виникла правова проблема оскарження постанови начальника відділу ДВС, ухваленої при розгляді скарги на постанову державного виконавця, щодо направлення виконавчого провадження до іншого відділу ДВС. Зокрема, постало питання, чи такі дії є діями суб’єкта владних повноважень, спрямованими на виконання функцій контролю за діяльністю підлеглих осіб, чи рішенням, прийнятим як державним виконавцем щодо виконання судового рішення.
Ця справа була ініційована особою, яка оскаржила постанову начальника відділу ДВС. Суд першої інстанції скаргу особи задовольнив. Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, а провадження у справі закрив, мотивуючи це тим, що справа підлягає розгляду в адміністративному суді. Касаційний цивільний суд у складі ВС передав справу на розгляд Великої Палати ВС.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
ВП ВС зазначила, що цей Закон змінює загальновизначену процесуальними кодексами юрисдикцію скарг на рішення, дії та бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення. Така зміна юрисдикції пов’язана з реалізацією судами своїх функцій щодо контролю за виконанням прийнятих ними судових рішень у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.
Передача виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого є складовою процесу виконання судового рішення.
Таке рішення впливає на права та обов’язки сторін виконавчого провадження, а тому зазначені дії або рішення державного виконавця або посадової особи ДВС підлягають контролю з боку того суду, який видав виконавчий документ. При цьому здійснення посадовою особою ДВС контрольних функцій на юрисдикцію спору не впливає. Такий підхід забезпечує зосередження контролю за виконанням судового рішення в одному судовому органі.
Ураховуючи викладене вище, Велика Палата ВС дійшла висновку, що скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особи відділу ДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду, підлягають розгляду за юрисдикцією того суду, що ухвалив відповідне судове рішення.
Велика Палата ВС скасувала постанову апеляційного суду, а справу направила до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.