02 грудня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №761/35926/18 залишив без задоволення касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, який відмовив в ухваленні додаткового рішення.
Банк звернувся до суду з позовом до позичальника про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору.
Районний суд рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов задовольнив частково.
Позичальник звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним судових витрат, посилаючись на те, що він поніс витрати на транспорт (поїздки до суду, банку, пошти), на відправку документів на адресу суду і позивача, на папір, знос картриджа, на електроенергію, а також витратив особистий час.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви з мотивів відсутності правових підстав для її задоволення.
Розглянувши касаційну скаргу позичальника, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України справа є малозначною, апеляційну скаргу банку апеляційний суд розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення сторін. Судові засідання у справі не проводилися, відповідач до суду не викликався.
Звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, позичальник просив відшкодувати понесені ним судові витрати, пов’язані з розглядом апеляційним судом апеляційної скарги банку на рішення суду першої інстанції, ухваленого у цій справі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:
- на професійну правничу допомогу;
- пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
- пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
- пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змітом ч. 1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Відшкодування витрат, пов’язаних з переїздом у межах міста процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов’язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
За висновком ВС, встановивши, що позичальник просить відшкодувати вартість понесених ним витрат, які не пов’язані з вчиненням ним процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду на стадії апеляційного провадження у малозначній справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення.