.jpg)
Платник податків має право відшкодувати у складі шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, витрати на юридичний супровід, не пов’язаний із захистом, наданим адвокатом, зокрема в межах процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. Водночас сума таких витрат, пов’язаних з адміністративним оскарженням, у якому ухвалюється відповідне рішення про визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконними, не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року.
При визначенні суми відшкодування витрат на юридичний супровід, наданий адвокатом, у межах граничного розміру, передбаченого для відшкодування, в кожній конкретній справі має значення та підлягає дослідженню також реальність таких витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумність розміру витрат і їх співмірність та пропорційність податковому правопорушенню контролюючого органу.
16 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» (далі – ТОВ «Ґудвеллі Україна», Товариство, позивач) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 1 квітня 2021 року у справі за позовом ТОВ «Ґудвеллі Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – Західне міжрегіональне управління ДПС), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі – ГУ ДКСУ у м. Києві) про стягнення 806 366,42 грн, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
07 березня 2018 року Офіс великих платників податків Державної податкової служби України, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління ДПС, відносно ТОВ «Ґудвеллі Україна» виніс ППР про донарахування ПДВ в сумі 79 359 369,78 грн та 39 679 684,89 грн штрафних санкцій.
17 березня 2018 року Товариство (замовник) уклало з адвокатом (виконавець) договір про надання юридичних послуг №1/18 (далі – Договір).
На підставі цього Договору, адвокат здійснював аналіз доказів, підготовку документів для оскарження ППР та представництво підприємства у Державній фіскальній службі України і, зокрема, у відповідно до умов Договору підготував скаргу на ППР.
За результатами розгляду скарги ТОВ «Ґудвеллі Україна» від 26 березня 2018 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 25 травня 2018 року, відповідно до якого скасувала ППР в частині донарахувань по реалізації товарно-матеріальних цінностей невстановленим особам та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій в сумі 80 636 642,00 грн.
За результатом наданих послуг щодо здійснення підготовки адміністративної скарги для адміністративного оскарження ППР, здійснення представництва замовника у Державній фіскальній службі України, ТОВ «Ґудвеллі Україна» та адвокат склали акт наданих послуг від 19 червня 2018 року на суму 806 366,42 грн, який був оплачений позивачем.
Позивач вважав, що витрати на оплату юридичних послуг, наданих у зв’язку з оскарженням в адміністративному порядку ППР, є збитками підприємства, завданими незаконним рішенням органу державної влади, що було скасоване за наслідками процедури його адміністративного оскарження, а тому підлягають відшкодуванню з державного бюджету.
ОЦІНКА СУДУ
Права платника податків регламентує стаття 17 ПК України, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 якої надає право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а підпункт 17.1.11 цього ж пункту надає право на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.
Положення ПК України відповідають умовам та підставам відповідальності посадових осіб та органів державної влади за заподіяну шкоду за приписами статей 1173, 1174 ЦК України.
Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду (пункт 114.4 статті 114 ПК України).
Аналізуючи положення пунктів 114.1, 114.2 статті 114 та пункту 128.2 статті 128 ПК України, можна дійти висновку, що обмеження шкоди, яка підлягає стягненню, розміром однієї мінімальної заробітної плати станом на дату визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконною, стосується тих випадків, коли платник податків за власним бажанням скористався правом, передбаченим абзацом другим пункту 114.2 статті 114 ПК України.
Проте, у разі якщо платник податків не скористався цим правом (не заявив відповідної вимоги ), то при тих самих обставинах, визначених у пункті 128.2 статті 128 ПК України, він може претендувати на повне відшкодування шкоди (понад розмір однієї мінімальної заробітної плати), довівши при цьому увесь необхідний склад цивільного правопорушення: протиправність дій держави, факт порушення прав чи законних інтересів, наявність шкоди, а також причиново-наслідковий зв’язок між шкодою та протиправними діяннями.
За пунктом 114.3 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, документально підтверджені витрати, пов’язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов’язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.
Вдаючись до тлумачення поняття «юридичний супровід, що не пов’язаний із захистом адвоката», слід зазначити, що положення підпункту 114.3.3 пункту 114.3 статті 114 ПК України про заборону включення до складу шкоди витрат на юридичний супровід пов’язаний із захистом адвоката, не стосується таких видів правової допомоги, як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру в межах процедури адміністративного оскарження, а також представництва інтересів юридичних осіб в державних органах.
У спірному випадку витрати на юридичний супровід є витратами на відновлення майнового стану та умов діяльності управленої особи, що є ширшим за визначення збитків як витрат для відновлення свого порушеного права у контексті визначення збитків, що міститься у статті 22 ЦК України, і законодавче обмеження розміру таких витрат, відповідальність за відшкодування яких перед платником взяла на себе держава, також не суперечить загальному принципу повного відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, статей 17 та 21 ПК України.
Отже, платник податків має право відшкодувати у складі шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, витрати на юридичний супровід, що не пов’язаний із захистом, наданим адвокатом, при цьому, сума таких витрат, пов’язаних з оскарженням, не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне рішення про визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконною.
При визначенні суми відшкодування витрат на юридичний супровід, наданий адвокатом, в межах граничного розміру, передбаченого для відшкодування, в кожній конкретній справі має значення та підлягає дослідженню також реальність таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумність розміру витрат і їх співмірність та пропорційність податковому правопорушенню контролюючого органу.
Позивач посилався на приписи статей 16, 22, 1166, 1173 ЦК України, та просив суд відшкодувати збитки, заподіяні незаконним рішенням органу державної влади, у вигляді витрат, що поніс позивач на оплату отриманих юридичних послуг.
Рішення податкового органу, скасоване в результаті його оскарження в адміністративному порядку як незаконне, є першопричиною, наслідком якої є вимушені витрати позивача, які виражаються, в тому числі, у вартості юридичних послуг. При цьому згідно з статтями 1166, 1173, 1174 ЦК України існування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків, не залежно від наявності вини податкового органу, який виніс таке рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами відповідно до норм статей 76, 77, 78 ГПК України наявність усіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.
Разом з тим, ураховуючи обмеження, встановлені підпунктом 114.3.3 пункту 114.3 статті 114 ПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Ґудвеллі Україна» у повному обсязі.
Ураховуючи, що ППР у частині донарахувань по реалізації товарно-матеріальних цінностей невстановленим особам та у відповідній частині штрафних санкцій було скасоване рішенням Державної фіскальної служби України від 25 травня 2018 року, а мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2018 року становив 3 723 грн, з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ґудвеллі Україна» підлягає стягненню 186 150 грн.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 16 листопада 2021 року у справі №910/11820/20 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101829998.