Cама собою наявність тілесних ушкоджень не є беззаперечним доказом того, що вони виникли в потерпілої саме від умисних дій засудженої. Такий висновок зробив ВС в постанові №200/2814/17.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
09 листопада 2021 року м.Київ №200/2814/17
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — ШЕВЧЕНКО Т.В.,
суддів: АНТОНЮК Н.О., БУЩЕНКА А.П. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ломаки Н.А. в інтересах засудженої Особи 1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25.03.2021 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №*004715, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянки України, уродженки м.Баку Азербайджану, яка проживає за Адресою 1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.11.2020 Особу 1 засуджено за ч.1 ст.125 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 850 грн.
Відповідно до ч.5 ст.74 КК ухвалено звільнити Особу 1 від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених п.1 ч.1 ст.49 КК.
Цивільний позов потерпілої Особи 2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з Особи 1 на користь останньої 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позову відмовлено.
У цивільному позові Особи 2 про стягнення з Особи 3 моральної шкоди та стягнення з Особи 1 витрат на сплату судового збору при поданні цивільного позову про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин. 26.11.2016 близько 20:00, у приміщенні магазину Bags etc, розташованого на першому поверсі ТРЦ «Дафі» на бульв. Зоряному, 1-А у м.Дніпрі, між Особою 2 та раніше не знайомою Особою 1 виник словесний конфлікт, у ході якого на ґрунті неприязних відносин, що раптово виникли, маючи умисел на умисне спричинення тілесних ушкоджень, Особа 1 схопила Особу 2 обома руками за горло та вдарила 3 рази її головою об кут скляної шафи, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25.03.2021 вирок суду першої інстанції щодо Особи 1 залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ломака Н.А. просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо Особи 1 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не дотримався стандарту «доведення поза розумним сумнівом» та не навів мотивованого обґрунтування, чому він відхилив аргументи апеляційної скарги про недоведеність вини Особи 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК, що дає підстави для скасування судового рішення. На його думку, докази, які суд поклав в основу обвинувального вироку, не підтверджують винуватості Особи 1. Вважає, що записи з камер відеоспостереження магазину Bags etc спростовують механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій Особі 2, зазначений у обвинуваченні. Стверджує, що протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої Особи 2 від 05.12.2016 та висновок експерта від 07.12.2016 №4493е є недопустимими доказами через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На думку захисника, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам стст.370, 419 Кримінального процесуального кодексу <…>.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, адвокат Ломака Н.А. оскаржив в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції щодо Особи 1, при цьому в апеляційній скарзі наводив докладні доводи на обґрунтування своєї думки щодо його незаконності.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, фактично не проаналізував викладених у ній доводів.
Ключовим доказом, покладеним в основу обвинувачення, є запис із камер відеоспостереження магазину Bags etc від 26.11.2016, на якому зафіксовано перебіг подій, що стали підставою для засудження Особи 1.
Перевіряючи довід захисника про те, що записом з камери спостереження в магазині повністю спростовується висновок суду щодо винуватості Особи 1, у тому числі й щодо механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень, зазначеного стороною обвинувачення в обвинувальному акті та у вироку суду, апеляційний суд указав, що за клопотанням сторін було повторно досліджено докази, зокрема було ретельно переглянуто відеозапис події кримінального правопорушення. З переглянутого відеозапису апеляційний суд зробив висновок, що подію вчиненого Особою 1 кримінального правопорушення і механізм заподіяння тілесних ушкоджень установлено і викладено у вироку правильно.
Натомість, переглянувши зазначений відеозапис, колегія суддів ВС дійшла висновку, що цей довід захисника є слушним, адже події, відображені на цьому носії інформації, не відповідають встановленому судами першої та апеляційної інстанцій механізму заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, а саме тому, що Особа 1 у ході конфлікту з Особою 2 схопила її обома руками за горло та вдарила три рази головою об кут скляної шафи.
Також апеляційний суд не навів переконливих відповідей на спростування наведених в апеляції захисника доводів про те, що дані протоколу слідчого експерименту від 05.12.2020 з фототаблицею до нього за участю потерпілої Особи 2 не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки слідчий експеримент проведений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень ч.1 ст.240 КПК з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Як убачає колегія суддів з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції в основу висновку про винуватість засудженої Особи 1 поклав результати слідчого експерименту за участю потерпілої Особи 2 від 05.12.2016.
Цю слідчу дію було проведено у приміщенні лікарні у відділенні судово-медичної експертизи з метою уточнення механізму заподіяння тілесних ушкоджень, що мало місце 26.11.2016. З протоколу слідчого експерименту видно, що Особа 2 спочатку розповіла про події, які відбулися 26.11.2016 в приміщенні магазину Bags etc, а потім на Особі 4, залученій для проведення експерименту як потерпіла, показала, як засуджена схопила її за шию і два чи три рази ударила головою об скляну шафу. До протоколу цієї слідчої дії долучено фототаблицю.
Колегія суддів вважає, що в цьому кримінальному провадженні проведення слідчого експерименту не на місці події суперечить меті такої слідчої дії, визначеній у ч.1 ст.240 КПК. Адже обстановка, в якій проводився слідчий експеримент, не відповідає тій, в якій відбувалися події, що зафіксовані на згаданому відеозаписі камери спостереження. Тому що в цьому випадку саме навколишня обстановка — наявність торговельного обладнання та відстань між ним впливала на висновок про доведеність винуватості Особи 1 у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
При цьому слід звернути увагу на те, що сама собою наявність у потерпілої тілесних ушкоджень не є беззаперечним доказом того, що вони виникли в неї саме від умисних дій засудженої.
За таких обставин апеляційному суду належало більш ретельно перевірити доводи захисника щодо порушення КПК при проведенні слідчого експерименту та надати згідно з вимогами ст.94 КПК оцінку отриманим у результаті цієї слідчої дії доказам, а також пов’язаному з нею висновку судово-медичного експерта від 07.12.2016 №4493е.
Отже, апеляційний суд не перевірив та належним чином не проаналізував усіх доводів апеляційної скарги захисника Ломаки Н.А., не навів переконливих мотивів на спростування доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції, не зазначив підстав, з яких визнав необґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі, внаслідок чого постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст.419 КПК.
На підставі ч.1 ст.438 цього кодексу у зв’язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також указані в касаційній скарзі, дати на них вичерпні відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Крім того, оскільки в апеляційній скарзі захисника йшлося про необхідність надання доказам у справі іншої оцінки у зв’язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, апеляційному суду необхідно обговорити питання про повторне дослідження доказів на підставі клопотання захисника згідно із ч.3 ст.404 КПК.
Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу захисника Ломаки Н.А. задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25.03.2021 щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.