20 вересня 2021 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №638/3792/20 конкретизувала висновок щодо закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Жінка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка з позовом про поділ майна подружжя.
Районний суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 13 травня 2020 р. у справі №686/20582/19, закрив провадження в частині позовних вимог про поділ майна, визнання права власності та стягнення на об`єкти нерухомості, мотивуючи тим, що спір щодо поділу спільного нерухомого майна подружжя вирішено сторонами шляхом укладення договору про поділ майна подружжя, а тому підстав для розгляду цього спору в судовому порядку немає.
Апеляційним судом ухвалу районного суду в частині закриття провадження скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції із вказанням на те, що закриття провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання. При цьому, пославшись на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 р. у справі №456/647/18 та від 13 травня 2020 р. у справі №686/20582/19, вказав, що суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній саме на час пред’явлення позову.
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
За таких обставин закриття провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі ст. 200 ЦПК України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених ст.ст. 206, 207 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 р. у справі №456/647/18; від 13 травня 2020 р. у справі №686/20582/19; від 09 вересня 2020 р. у справі №750/1658/20 зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред’явлення позову.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 р. у справі №13/51-04 прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові по справі №13/51-04, Верховний Суд відступив від висновку, сформульованого у згаданих вище постановах, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред’явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.