Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/3649/20.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що до Верховного Суду надійшла заява Громадської спілки «К» про ухвалення додаткового судового рішення, у якій заявник, зокрема, просив стягнути з ТОВ «П» на користь ГС судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Пізніше від ТОВ «П» 02.12.2021 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у якому відповідач, зокрема, просив зменшити заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.
Що стосується доводів відповідача про недотримання позивачем вимог частини третьої статті 126 ГПК України, зокрема ненадання детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, то Верховний Суд зазначає, що зазначені ГС витрати було документально підтверджено та доведено, зокрема надано всі необхідні документи для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджують перелік, обсяг та вартість наданих адвокатом послуг із зазначенням здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, з огляду на що відсутність лише детального опису робіт (надання послуг) не може свідчити про відсутність підстав для здійснення розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, ТОВ «П» не надало.
ВС зазначив, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. ТОВ «П», зазначивши про незначну тривалість судового засідання, не обґрунтувало та не надало належних доказів реально затраченого часу адвокатом на участь у судовому засіданні, у тому числі розрахунків, які свідчили би про необґрунтованість чи неправильність розрахунку витрат. ТОВ «П» не надало суду доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції відмовляє ТОВ «П» у задоволенні клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Верховний Суд зазначає, що адвокат дійсно брав участь у двох судових засіданнях Верховного Суду у цій справі та надав відзив на касаційну скаргу, який був прийнятий судом до розгляду. Оцінивши у порядку статті 86 ГПК України надані позивачем докази судових витрат, а саме витрат на адвоката у суді касаційної інстанції, суд керуючись статтями 74-79, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарській суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «П» про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Заяву Громадської спілки про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Верховний Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «П» витрати на надання правничої допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.