Представники влади та правоохоронних структур час від часу підіймають питання про необхідність реформування Кримінального процесуального кодексу 2012 року або навіть його заміну новим Кодексом. На думку авторів відповідних ініціатив, це потрібно зробити для того, щоб полегшити правоохоронним органам боротьбу зі злочинністю. Втім, багато представників юридичної спільноти виступають проти спроб масштабного реформування кримінального процесу. Своїми роздумами про те, чи є реальна потреба в реформуванні КПК та чому такі ідеї час від часу з’являються у владі та суспільстві, з «Судово-юридичною газетою» поділився один з авторів КПК 2012 року, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Аркадій Бущенко.
«Кримінальний процес час від часу потребує змін, це цілком нормально. Приймаються нові норми, розробляються нові концепції. Однак завжди треба розуміти, в чому реальна причина тих чи інших змін та яка їх кінцева мета.
Я час від часу чую заяви, що КПК треба реформувати, що правоохоронним органам важко працювати з чинною редакцією КПК. Хочу розчарувати авторів таких заяв – суть кримінального процесу якраз і полягає в певному ускладненні кримінального переслідування. Інакше, який тоді в КПК сенс?
Мені здається, що у значної кількості представників влади та правоохоронних органів просто неправильні уявлення про роль кримінального процесу, а звідси й такі легковажні заяви.
Представникам правоохоронних структур потрібно усвідомити, що кримінальний процес – це врівноважування інтересів боротьби із злочинністю з захистом інтересів суспільства від зловживань з боку влади. Завжди є тенденція, що представники правоохоронних відомств, переслідуючи благородну мету подолання злочинності, можуть намагатись переступити через надані повноваження. Для того, щоб таке не відбувалося, власне й існують КПК, адвокати та суди.
Коли чую заяви про «поганий КПК 2012 року» та необхідність реформувати його якомога швидше, то не розумію мету таких заяв. У нашій країні, на жаль, вже втрачено таке поняття, як мета реформ. Реформи нерідко відбуваються заради реформ. Коли запитуєш у посадовців: «Яка мета вашого реформування?», «Що саме ви хочете досягти?», то часто чуєш у відповідь якісь загальні фрази. На мою думку, під час фахової дискусії я б зміг переконати критиків чинного КПК в тому, що вони, швидше за все, або щось не так розуміють в кримінальному процесі, або просто не бажають шукати шляхи вирішення проблем, зводячи все до того, що якщо щось змінити в КПК, то «стане краще».
Слід розуміти, що реформування кримінального процесу – це дуже складна процедура. Насправді Україна навіть не закінчила ту реформу кримінального процесу, яка була розпочата ще у 2006 році, після відповідного указу Президента України Віктора Ющенка. Ще тоді були визначені проблеми і завдання реформування кримінального процесу, а також цілі, яких треба було досягти. Станом на 2021 рік не все з того, що було заплановано п’ятнадцять років тому, вдалося втілити у життя.
Я пам’ятаю, як у 2011 році тодішня влада заявила, що майже готовий на той час проект КПК, в розробці якого я також брав участь, «нікуди не годиться» і треба розробляти щось нове. Однак вже через кілька місяців у владі зрозуміли, що це дуже складно, і тому у 2012 році КПК був прийнятий у редакції, яка на 95% збігалася з нашими розробками.
Так, до Кодексу 2012 року були внесені деякі правки, доцільність яких викликає сумніви. Незважаючи на це, кодекс усе ж таки працює та виконує своє основне завдання. На мою думку, певні положення КПК можна було б викласти у більш простій редакції. Але багато хто вважає, що надмірна деталізація в КПК – це краще, оскільки чітко регламентовано порядок тієї чи іншої процедури.
Під час перегляду кримінальних проваджень у касаційному суді ми нерідко стикаємося з суперечностями тих чи інших норм КПК, при цьому завжди намагаємося в них професійно розібратися. Це складний і суперечливий процес, але якщо є бажання, то в нюансах КПК можна розібратись.
Під час судових засідань ми часто бачимо, що у сторін є можливість, згідно з КПК, вдало використати ту чи іншу стратегію. Але, на жаль, сторони часто її просто не бачать або навіть не здогадуються про існування тих чи інших можливостей. Суд, зрозуміло, не може взяти на себе завдання обвинувачення чи захисту і звернути увагу на ті чи інші нюанси справ. Хоча, насправді, чинний КПК дозволяє сторонам вдало працювати навіть у складаних кримінальних провадженнях, треба лише вміти ним користуватись.
Що потрібно робити, щоб навчитись користуватись КПК 2012 року? Як представникам правоохоронних відомств, так і представникам захисту треба підвищувати свою кваліфікацію і вдосконалювати навички роботи в кримінальному процесі. КПК – це інструмент, який надає конкретні можливості тим, хто його використовує. Він ефективний при розумінні, як ним користуватись. Тому, впевнений, що більшість претензій до КПК пов’язана не стільки з його реальними проблемами, скільки з нерозумінням кримінального процесу та небажанням глибоко його вивчати».