09 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №761/26239/20 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який вказував на необґрунтованість ухвали слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді місцевого суду клопотання старшого слідчого, погоджене процесуальним керівником – прокурором, про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повернуто особі, яка його подала.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що в кримінальному провадженні цим суддею раніше неодноразово вже вирішувалося питання про надання дозволу на затримання підозрюваного, проте всупереч ч. 4 ст. 190 КПК у черговий раз із повторним клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного до слідчого судді звернувся слідчий за погодженням з прокурором, а не прокурор, як вимагають цього приписи вказаної норми.
Суддя апеляційного суду своєю ухвалою відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказану ухвалу слідчого судді, керуючись вимогами ч. 4 ст. 399 КПК.
У касаційній скарзі прокурор стверджував, що КПК не передбачає постановлення слідчим суддею рішення про повернення клопотання слідчого про дозвіл на затримання особи.
Верховний Суд вказав, що згідно зі ч. 1 ст. 188 КПК прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вимогами ст.ст. 188–190 КПК не обмежено можливості повторного звернення слідчого або прокурора до слідчого судді з клопотанням про затримання особи у кримінальному провадженні, якщо термін дії попередньої ухвали закінчився і її не було виконано.
Водночас, за правилами ч. 4 ст. 190 КПК, якщо особа раніше затримувалася у тому самому кримінальному провадженні, слідчий суддя має право вирішити питання про її повторне затримання лише за клопотанням прокурора.
Отже, норми кримінального процесуального закону, які регулюють порядок звернення та надання слідчим суддею дозволу на затримання особи, містять певні відмінності. Повторне звернення слідчого або прокурора із клопотанням про затримання особи не є тотожним зверненню прокурора із клопотанням про повторне затримання особи, оскільки у другому випадку таке клопотання може бути розглянуто слідчим суддею лише у разі, коли особа раніше вже затримувалась в одному і тому ж кримінальному провадженні, але стосовно неї не було обрано запобіжного заходу чи термін його дії закінчився, і під час досудового розслідування виникли нові обставини, які зумовлюють необхідність повторного затримання цієї особи.
На ці особливості норм закону слідчий суддя місцевого суду уваги не звернув. І коли після закінчення дії попередньої ухвали про надання дозволу на затримання підозрюваного, а слідчий за погодженням з прокурором повторно звернувся із таким клопотанням, слідчий суддя, помилково вважаючи, що у своєму клопотанні слідчий ставить питання про повторне затримання особи, прийняв рішення про повернення клопотання, оскільки за правилами ч. 4 ст. 190 КПК таке клопотання подається прокурором.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді, суддя апеляційного суду не звернув уваги на те, що, повертаючи клопотання, слідчий суддя фактично відмовив у його задоволенні, а таке рішення за правилами ч. 5 ст. 190 КПК підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
З огляду на це Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у цьому суді.