Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Булінг: попередження, відповідальність, захист. Навчання без страху”, Ковна Уляна, адвокат, кандидат юридичних наук, розповіла про особливості роботи адвоката у справах про цькування: теоретичний та практичний аспекти».
Складові булінгу містять в собі дискримінацію та насильство.
Дискримінація це:
– свідоме обмеження прав і свобод особистості;
– несправедливе ставлення до індивіда;
– позбавлення можливості вибору або голосу;
– упередженість;
– в деяких випадках дискримінація може супроводжуватися насильством.
Ознаками дискримінації є:
- упереджене ставлення;
- наявність образ, хамської поведінки, приниження і насильства;
- необґрунтована відмова в прийомі на роботу, в навчанні і розвитку
- професійних навичок;
- неповагу чужої думки, релігійних, політичних, моральних поглядів;
- перебільшення власних досягнень перед оточуючими, приниження чужої гідності
Існують такі види дискримінації:
- Расова дискримінація
- Статева дискримінація
- Мовна дискримінація
- Релігійна дискримінація
- Політична дискримінація
- Вікова дискримінація
- Дискримінація інвалідів
- Дискримінація дітей
- Типи дискримінації:
Пряма дискримінація
До особи ставляться у менш сприятливий спосіб, у порівнянні з тим, як ставилися чи могли б ставитися до інших осіб у подібній ситуації, причиною такого ставлення є наявність певної ознаки у особи.
Непряма дискримінація
Нейтральне правило, критерій чи практика, що впливає на групу осіб, які мають певну ознаку, значно більше, ніж на інших осіб в аналогічній ситуації, якщо ці правила, критерії чи практика об’єктивно на виправдані законною метою, засоби досягнення цієї мети не є адекватними та необхідними.
Ще одна ознака булінгу- насильство.
Насильство буває наступних видів та форм:
- Фізичне насильство щодо дитини – умисне нанесення їй іншою особою побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалої дитини, порушення фізичного чи психічного здоров’я, заподіяння шкоди її честі і гідності
- Сексуальне насильство щодо дитини – протиправне посягання на статеву недоторканість дитини, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини.
- Економічне насильство щодо дитини – свідоме нехтування її потребами, послідовна відмова вихователів, батьків або осіб, що їх замінюють, забезпечити життєві потреби дитини в їжі, одязі, житлі, медичному обслуговуванні.
- Психологічне жорстоке поводження – хронічне приниження, образа та висміювання дитини, знущання з неї.
Насильство може бути одиничним випадковим актом, а жорстоке поводження означає певну тривалість, постійність насильницьких дій.
Щодо безпечного освітнього середовища, то виділяють наступні принципи:
- Принцип домінування життя людини як головної цінності, що визначає модель мінімальної (необхідної) безпеки, максимально усуває ризики, що загрожують життю як дітей, так і дорослих.
- Принцип регіональної специфіки передбачає під час організації системи безпеки ОС школи облік небезпек і можливих надзвичайних ситуацій конкретного регіону (міста, області, району).
- Принцип комплексності оцінки небезпек (ризиків), що задає методику оцінки різних педагогічних (освітніх) ризиків (зовнішніх і внутрішніх) на основі комплексного, системно-синергетичного підходів.
- Принцип міні-макса, що визначає досягнення максимального ефекту безпеки при наявності мінімуму ресурсного забезпечення.
- Принцип максимальної ефективності управління системою заходів і створених педагогічних умов, спрямованих на забезпечення максимальної безпеки освітнього середовища і школи, як соціального інституту в цілому.
Методичний посібник, який був схвалений Міністерством освіти про те, що школи чи інші інституції мають формувати певний документ закладу освіти, який повинен регулювати всі напрями діяльності закладу щодо порушень прав особистості на безпеку, а також питання її підтримки та втручання в ситуації, коли може виникати загроза її життю, здоров’ю та благополуччю. Такий документ має назву “Кодекс безпеки освітнього середовища”.
Положення КБОС повинні:
- відповідати вимогам чинного законодавства;
- бути чіткими та зрозумілими, оскільки вони є настановами до дії;
- містити установку на те, що потрібно зробити учасникам освітнього процесу, а не те, чого робити не можна;
- поширюватися на всіх учасників освітнього процесу;
- містити правила, які є відомими та очевидними, а не декларативними.