.jpg)
Надсилання судових повісток та викликів під час спеціального досудового розслідування та судового провадження, а також публікування вказаних викликів у засобі масової інформації загальнодержавного значення у кримінальному провадженні про злочини терористичної спрямованості, обвинуваченому, який проживає на тимчасово окупованій території України, з вказівкою на іншу адресу проживання, ніж та, що є у матеріалах кримінальної справи, вважається неналежним повідомленням обвинуваченого про день, час та місце розгляду справи та свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закон.
Пасивною участю захисника, зокрема, може вважатися незаявлення ним жодних заяв чи клопотань, спрямованих на захист обвинуваченого, згода зі всіма клопотаннями сторони обвинувачення, відсутність інформації про зустрічі з обвинуваченим, неузгодження з ним лінії захисту від обвинувачення.
Позиція судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 258-5 КК.
З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_1 проживає на тимчасово окупованій території Луганської області, судовий розгляд кримінального провадження щодо нього здійснювався за процедурою «in absentia».
Апеляційний суд вказаний вирок залишив без зміни.
Позиція ККС: вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів погодилася з твердженнями захисника про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дати розгляду кримінального провадження щодо нього.
Відповідно до вимог розділу IV КПК участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов’язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим, міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини (ст. 6 Конвенції, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права).
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК судовий розгляд у кримінальному провадженні і щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин, за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці ЄСПЛ було вироблено критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок (рішення у справах «Медєніца проти Швейцарії», «Сейдовіч проти Італії», «Шомоді проти Італії»).
Відповідно до ст. 323 КПК повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов’язково публікуються у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК. З моменту опублікування повістки про виклик у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
З матеріалів провадження убачається, що вказаних вимог закону при розгляді провадження не дотримано.
Зокрема, як убачається з обвинувального акта та документів, наявних у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_1 проживає в м. Луганську (АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2). Разом із тим суд, призначаючи підготовче судове засідання і подальші судові засідання, здійснював надіслання судових повісток та викликів ОСОБА_1 за адресою у м. Алчевськ (АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4).
У повідомленнях про виклик ОСОБА_1, опублікованих у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур’єр», також зазначені адреси в м. Алчевськ (АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4). Тобто судом не виконано вимог закону в частині належного повідомлення ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи. Таким чином, у даній справі відсутні беззаперечні докази, що ОСОБА_1 у достатній мірі проінформований про те, що відбудеться судовий розгляд його справи, а також підстави з яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений відмовився від свого права брати участь у слуханні справи.
Також, як убачається з матеріалів провадження, на виконання вимог закону щодо обов’язкової участі захисника у спеціальному судовому провадженні, органом досудового розслідування ОСОБА_1 було призначено захисника ОСОБА_2.
Разом із тим, зі звукозапису судових засідань убачається, що захисник ОСОБА_2 лише формально був присутній у судових засіданнях. Він не заявляв жодних заяв чи клопотань, спрямованих на захист ОСОБА_1, погоджувався зі всіма клопотаннями сторони обвинувачення, у зв’язку з чим судовий розгляд був неповним, однобічним та упередженим, що призвело до порушення принципу змагальності.
Незважаючи на неналежне повідомлення підзахисного про дату та час судових засідань, захисник не заперечував проти здійснення спеціального судового провадження.
Крім того, в судових дебатах захисник ОСОБА_2 зазначив, що йому важко висловити свою думку з приводу винуватості чи невинуватості ОСОБА_1, оскільки останнього немає в засіданні. Також просив, що якщо суд у нарадчій кімнаті дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Також захисник не зустрічався із ОСОБА_1 протягом досудового слідства та судового розгляду справи, не узгоджував з ним лінію захисту від обвинувачення, не вживав жодних заходів, спрямованих на захист обвинуваченого, не заявляв жодного клопотання під час досудового та судового слідства, фактично не здійснював захист від обвинувачення за вчинення, у тому числі, особливо тяжкого злочину.
Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, порушенням права на захист, що перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення. Апеляційний суд на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, не виправив їх.
Детальніше з текстом постанови ВС від 13.06.2019 у справі №607/9498/16-к (провадження №51-2422км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/82492181.