10 серпня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №161/694/20 залишив без задоволення касаційну скаргу цивільного позивача, який вказував на помилковість рішень судових інстанцій про залишення цивільного позову без розгляду.
Ухвалою місцевого суду, залишеною без змін апеляційним судом, особу звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 46 КК у зв`язку з примиренням його з потерпілим, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Цивільний позов Держекоінспекції, якій належав автомобіль, пошкоджений внаслідок ДТП, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишено без розгляду.
У касаційній скарзі цивільний позивач зазначав, що до особи безпідставно застосовано положення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, оскільки ним не відшкодовано шкоду, завдану Держекоінспекції. На його думку, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК тільки за умови відшкодування завданої шкоди в повному обсязі (не тільки потерпілому, а й цивільному позивачу, якому її спричинено внаслідок вчинення кримінального правопорушення).
Верховний Суд вказав, що за змістом ст. 46 КК, передумовою цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину. Особливістю такого проступку або злочину в даному випадку є обов`язкова наявність потерпілого, тобто особи, якій завдано моральної, фізичної або майнової шкоди і яка визнана потерпілим відповідно до ст. 55 КПК.
Підставами (умовами) для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК є два складових елементи, взятих у своїй єдності: це примирення особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, з потерпілим від цього кримінального правопорушення; відшкодування зазначеною особою завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди.
Примирення винної особи з потерпілим – це акт прощення ним цієї особи в результаті вільного волевиявлення. Внаслідок такого примирення потерпілий не наполягає на притягненні до кримінальної відповідальності винної особи, а остання відшкодовує завдані нею збитки або усуває заподіяну шкоду. При цьому саме потерпіла особа в даному випадку пропонує конкретні форми та механізм такого відшкодування або усунення. Якщо ж потерпілий незадоволений відшкодуванням, то застосування ст. 46 КК є неможливим.
У цьому провадженні потерпілій у повному обсязі і відшкодовано завдану шкоду.
Отже, Верховний Суд погодився і з рішеннями судових інстанцій щодо залишення без розгляду цивільного позову Держекоінспекції про відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
У разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.