22 липня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №234/8904/20 скасував ухвалу апеляційного суду через порушення гарантії правової визначеності, а саме – незмінності судового рішення.
Вироком місцевого суду осіб визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, вирок суду першої інстанції змінив. У проголошеному 21 грудня 2020 р. повному тексті ухвали від 16 грудня 2020 р. суд апеляційної інстанції п’ятий абзац резолютивної частини ухвали виклав у наступній редакції: «на підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком місцевого суду, вважати осіб засудженими до остаточного покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна кожного».
22 липня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 234/8904/20 скасував ухвалу апеляційного суду через порушення гарантії правової визначеності, а саме – незмінності судового рішення.
Вироком місцевого суду осіб визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, вирок суду першої інстанції змінив. У проголошеному 21 грудня 2020 р. повному тексті ухвали від 16 грудня 2020 р. суд апеляційної інстанції п’ятий абзац резолютивної частини ухвали виклав у наступній редакції: «на підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком місцевого суду, вважати осіб засудженими до остаточного покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна кожного».
Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram
24 грудня 2020 р. апеляційний суд за своєю ініціативою виправив описку, допущену в резолютивній частині ухвали апеляційного суду від 16 грудня 2020 р., та постановив у п’ятому абзаці резолютивної частини виправити помилкове зазначення «без конфіскації майна кожного» на правильне «з конфіскацією майна кожного».
Розглянувши касаційну скаргу прокурора на цю ухвалу, Верховний Суд вказав, що через істотні недоліки її не можна визнати законною.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що за результатом перегляду вироку суду першої інстанції апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, змінивши вирок суду першої інстанції.
Згідно з аудіозаписом судового засідання, апеляційний суд після виходу з нарадчої кімнати 16 грудня 2020 р. проголосив у присутності учасників судового провадження резолютивну частину ухвали, в якій, крім іншого, постановив на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком місцевого суду вважати осіб засудженими до остаточного покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі без конфіскації майна кожного. Зазначену резолютивну частину було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Однак у резолютивній частині долученого до матеріалів кримінального провадження повного тексту цієї ухвали апеляційного суду зазначено в цій частині, що суд постановив на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком місцевого суду вважати осіб засудженими до остаточного покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна кожного.
Повний текст ухвали від 16 грудня 2020 р. в такій редакції було проголошено судом 21 грудня 2020 р., тобто до вирішення за ініціативою суду питання про виправлення описки, яке було призначено до розгляду на 24 грудня 2020 р.
Таким чином, суд апеляційної інстанції самостійно у спосіб, не передбачений КПК, змінив текст резолютивної частини своєї ухвали від 16 грудня 2020 р., зазначивши «з конфіскацією майна кожного» замість «без конфіскації майна кожного.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув питання про виправлення описки без учасників судового провадження, тоді як жодних даних про вручення прокурору, захисникам, потерпілому повідомлення про дату, час і місце судового засідання матеріали справи не містять, а є тільки телефонограма з текстом повідомлення (без будь-яких даних про її направлення і отримання учасниками), що є порушенням ч. 2 ст. 379 КПК та положень, передбачених ч. 2 ст. 412 КПК, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування судового рішення касаційним судом.
При цьому постановлена апеляційним судом ухвала від 24 грудня 2020 р., якою внесено зміни в резолютивну частину ухвали цього суду від 16 грудня 2020 р. та фактично погіршено становище засуджених, не ґрунтується на законі, оскільки виправлення допущених у судовому рішенні описок допускається, якщо це не стосується зміни суті судових рішень. А вирішення питання щодо допущених апеляційним судом порушень при призначенні покарання віднесено до компетенції суду касаційної інстанції і не є опискою, яка може бути виправлена судом апеляційної інстанції самостійно.
Зазначене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема до таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2020 р. (справа №127/8685/19).