23.04.2021 у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт 5420 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо криміналізації контрабанди товарів та підакцизних товарів, а також недостовірного декларування товарів», який був внесений Президентом як невідкладний.
Чи покращить законопроєкт у такій редакції життя бізнесу? На нашу думку – ні! І ось чому.
Законопроєктом пропонується:
1) криміналізація економічної контрабанди, предметом якої є широка група товарів;
2) криміналізація недостовірного декларування товарів;
3) перенесення моменту, з якого кримінальне правопорушення, зокрема, контрабанда, є закінченим злочином, на більш ранню стадію.
Водночас значні ризики безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності полягають у застосуванні запропонованої норми статті 201-2, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за дії, спрямовані на незаконне переміщення через митний кордон України, поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю будь-яких товарів. Тобто в законопроєкті запропоновано ввести кримінальну відповідальність не за саме незаконне переміщення товарів, а за дії, спрямовані на таке переміщення, при цьому положення статті не конкретизує, які саме дії необхідно вважати такими, що спрямовані на таке переміщення.
Відсутність чітко визначених меж кримінальної відповідальності може призвести до тиску на доброчесний бізнес, оскільки на практиці, при декларуванні товарів, між митним органом та декларантом досить часто виникають спірні питання щодо визначення митної вартості, кодів товарів, ваги тощо. За таких обставин правоохоронці зможуть відкривати кримінальні провадження при будь-якій спірній ситуації ще до вирішення спору між сторонами. Також, враховуючи необґрунтовано низький поріг кримінальної відповідальності (вартість предметів контрабанди – 113 500 грн), така ситуація досить швидко призведе до завантаження кримінальними провадженнями слідчих органів та органів судової системи.
У законопроєкті вже закладена конкуренція норм, а саме статтею 201-4 (недостовірне декларування), передбачається притягнення до кримінальної відповідальності за ненадання при митному оформленні точних і достовірних відомостей про товари. Водночас такі дії, наприклад, приховання частини товарів при декларуванні шляхом не відображення точної кількості при митному оформленні, можна розглядати як такі, що спрямовані на незаконне переміщення товарів, що є частиною об’єктивної сторони статті 201-2.
Крім того, частина 4 статті 201-4, яка передбачає притягнення митників до кримінальної відповідальності за «сприяння у недостовірному декларуванні», на практиці може призвести до ситуації, коли митник, з метою мінімізації ризиків стати обвинуваченим у кримінальному провадженні, намагатиметься в кожній митній декларації ставити під сумнів кожен пункт, який впливає на сплату митних платежів.
За таких обставин доповнення Кримінального кодексу України статтею 201-4 «Недостовірне декларування» взагалі є необґрунтованим та зайвим.
Зміст статей про кримінальну відповідальність за недостовірне декларування та дії, спрямовані на незаконне переміщення товарів, не конкретизує суб’єкта кримінальної відповідальності, а саме: хто повинен нести відповідальність за кримінально-карні діяння – керівник підприємства, декларант, митний брокер, перевізник тощо.
Також викликає занепокоєння розмір вартості предметів контрабанди, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме: для статті 201-2, як вже зазначалось вище, це 113 500 грн, а для статті 201-4 – 147 550 грн. Натомість поріг кримінальної відповідальності у більшості економічних злочинів є значно більшим, наприклад, за статтею 212, кримінальна відповідальність передбачена за ухилення від сплати податків, розмір яких становить 3 млн 405 тис. грн.
Занадто суворим у статтях, якими пропонується доповнити Кримінальний кодекс, є і покарання, зокрема за скоєння діяння, передбаченого частиною 1 статті 201-2 встановлений штраф від десяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а це згідно з положеннями статті 12 КК України є тяжким злочином. При цьому не слід забувати, що згідно зі статею 53 КК України, у разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У межах від п’яти до десяти років позбавлення волі – у разі призначення штрафу за тяжкий злочин.
Неприйнятним, на нашу думку, є також відсутність посилання на умисел у диспозиціях статей 201-2 – 201-4 як на обов’язкову складову складу злочину, що неминуче призведе до відкриття кримінальних проваджень у спірних випадках, і це на практиці буде використовуватись недобросовісними правоохоронцями як інструмент тиску на бізнес.
Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що у запропонованій редакції даний законопроєкт не може бути прийнятий, оскільки містить значні корупційні ризики і жодним чином не допоможе вирішити проблеми тіньового імпорту, натомість суттєво ускладнить ведення легального бізнесу.
