18 лютого 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 335/11310/15-к задовольнив частково касаційну скаргу потерпілої на передчасне рішення апеляційного суду за апеляційною скаргою на ухвалу, окреме оскарження якої не передбачено кримінальним процесуальним законом.
Ухвалою місцевого суду, залишеною без змін апеляційним судом, кримінальне провадження відносно обвинуваченого в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України провадженням закрито та звільнено особу від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності.
У касаційній скарзі потерпіла зазначала, що всупереч вимогам ст. 393 КПК України, апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу представника потерпілого, не розглянув її апеляційної скарги та таким чином порушив визначені статтями 8, 11, 24 КПК України засади кримінального провадження.
Верховний Суд вказав, що з огляду на норми ст. 49 КК, п. 1 ч. 2 ст. 284,ч. 4 ст. 286, ст. 288 КПК в апеляційному порядку може бути оскаржено ухвалу суду про закриття всього кримінального провадження, а не його частини у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як убачається з копії обвинувального акта, до місцевого суду було направлено на розгляд кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190; ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК. За ухвалою місцевого суду кримінальне провадження закрито лише в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190; ч. 2 ст. 190 КК. Тобто, кримінальне провадження в частині обвинувачення особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК, перебуває ще на розгляді у місцевому суді.
Враховуючи те, що ухвала місцевого суду, яка оскаржується, була постановлена в ході судового розгляду і в конкретному випадку належить до рішень, прийнятих під час судового провадження, з огляду на положення ч. 2 ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягає. Тому апеляційний суд передчасно прийняв рішення про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого та розглянув її.
З огляду на те, що положеннями ст. 288 КПК не передбачено можливості до закінчення судового розгляду всього кримінального провадження окремого оскарження ухвали суду про закриття кримінального провадження лише в частині кримінальних правопорушень, як це зроблено ухвалою місцевого суду, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження. Крім того, положеннями КПК не передбачено можливості витребування матеріалів кримінального провадження з суду, який його розглядає, до закінчення судового розгляду.
Здійснення апеляційного розгляду кримінального провадження без його матеріалів в апеляційному суді також суперечить вимогам кримінального процесуального закону. Тому апеляційний розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження в частині кримінальних правопорушень, при одночасному судовому розгляді іншої частини цього ж кримінального провадження в суді першої інстанції – неможливий.
Отже, Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а апеляційне провадження – закрив, як таке, що помилково відкрите.