Якщо недоліки апеляційної скарги є незначними та можуть бути усунені заявником після продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, її повернення судом є надмірно формальним. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 490/2254/20 за позовом особи до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про відшкодування шкоди.
Обставини справи
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, чоловік подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року залишено без руху з вказівкою на необхідність зазначення у апеляційній скарзі повного найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), а також сплати судового збору у розмірі 420,00 грн.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду з огляду на таке. Від позивача надійшли письмові пояснення про те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від його сплати, а також наведено мотиви, чому не вказано інших учасників справи при поданні апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви. Застосовуючи положення пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, звільнені від сплати судового забору тільки при поданні позовної заяви, а на інших стадіях процесу, тобто за подання апеляційної, касаційної скарг – не звільняються від сплати судового збору.
Верховний Суд зауважив, що законодавець обрав спосіб справляння судового збору із застосуванням процентного співвідношення ставки судового збору в апеляційному та касаційному суді від ставки в суді першої інстанції. Отже, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», він звільняється від сплати судового збору також і в разі подання ним апеляційної (касаційної) скарги на судові рішення у цій справі. Тому повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору Верховний Суд вважав незаконним та необґрунтованим. Крім того, апеляційна скарга була залишена без руху з вказівкою про необхідність зазначення в апеляційній скарзі повного найменування інших учасників справи (для юридичних осіб), їх місцезнаходження. При цьому заявник у зверненні на адресу суду вказав, чому не зазначено інших учасників справи при поданні апеляційної скарги. Позивач при поданні апеляційної скарги, дійсно, не в повному обсязі виконав вимоги частини першої статті 356 ЦПК України, а саме пункту 2, проте такий недолік апеляційної скарги, на думку Суду, є незначним, та міг бути усунутий заявником після продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Оскільки визначальним для повернення апеляційної скарги позивача стала несплата судового збору, проте вимога апеляційного суду про сплату судового збору була безпідставною, тому повернення апеляційної скарги лише у зв’язку з невиконання вимог пункту 2 частини першої статті 356 ЦПК України, на думку Верховного Суду, є надмірно формальним. Постановою Верховного Суду ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.