ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ (ЛЮТИЙ 2021)
- Дохід від продажу квартири не враховується під час визначення розміру аліментів.
25.01.2021 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №758/10761/13-ц відступив від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2020 року у справі №234/15413/17.
Судом зауважено, що тлумачення положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо).
Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів. Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.
Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
- Пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову і той факт, що належний відповідач притягнутий в якості третьої особи, не вплинув на позицію суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 320/9049/18 від 17.02.2021 року змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в зв’язку з пред’явленням позову до неналежного позивача.
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що даний спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права власності на предмет іпотеки, а тому державний реєстратор є неналежним відповідачем.
Як встановив ВС, суди на зазначене вище уваги не звернули, не визначились зі складом осіб, які беруть участь у справі, та не залучили ОСОБА_2 в якості відповідача.
При цьому той факт, що ОСОБА2 є третьою особою, жодним чином не вплинуло на позицію суду, оскільки процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різними.
За таких обставин судом зроблено висновок про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, висновки апеляційного суду про задоволення позовних вимог зроблені за неналежного суб’єктного складу, отже, є передчасними, а судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.
- Обов’язковість щеплень для прийняття дитини до ДНЗ.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №630/554/19 від 08.02.2021 року встановлено правомірність відмови ДНЗ у прийнятті дитини за відсутності щеплень.
Згідно з приписами частини першої статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийом дітей до ДНЗ проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Судом зроблено висновок про те, що враховуючи невакцинування дитини та відмову матері від профілактичного щеплення у зв`язку із недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до ДНЗ без висновку ЛКК (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування ДНЗ.
Будь-яке право об`єктивно кореспондується із обов`язками, оскільки право на дошкільну освіту законодавець пов`язує із обов`язком проходження профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як самій дитині так і оточуючих її осіб, висновки суду про протиправність та неправомірність дій завідуючої ДНЗ є необґрунтованими, такими що суперечать закону. Дитина позивача не позбавлена права на освіту, яку може отримати у інших формах.
Підготовлено Комітетом цивільного права та процесу
Ради адвокатів Київської області