25 листопада 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 760/16924/18 закрив провадження у справі за позовом, який не підлягав судовому розгляду.
Підозрюваний звернувся із позовом до Національного антикорупційного бюро України про захист честі, гідності та ділової репутації та просив визнати недостовірною розміщену на офіційному веб сайті НАБУ інформацію щодо нього як підозрюваного у кримінальному провадженні, зобов’язати НАБУ видалити із сайту цю інформацію та його фото. Зазначав, що йому не було вручено повідомлення про підозру у передбачений законом спосіб, тож на момент розміщення інформації на сайті НАБУ він не мав статусу підозрюваного.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, зазначивши, що інформація, поширена відповідачем в частині набуття позивачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні не відповідає дійсності, оскільки набуття такого статусу здійснюється виключно у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що заперечення позивача щодо набуття ним статусу підозрюваного у розумінні вимог КПК України у певному кримінальному провадженні мають розглядатися компетентним судом саме в порядку кримінального, а не цивільного судочинства.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що обставини справи не дають підстав вважати достовірною інформацію щодо наявності у нього статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, внаслідок чого суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. 277 ЦК України.
Верховний Суд на підставі тлумачення ч.ч. 1 та 2 ст. 2, ч. 1 ст. 11 ЦПК України вказав, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватноправовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про захист честі, гідності та ділової репутації) не повинен використовуватися учасниками не для захисту цивільних прав та інтересів, а для спростування набуття позивачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та/або спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні.
У цій справі позов пред’явлено для спростування набуття позивачем статусу підозрюваного та спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні. Відповідні відносини не є цивільними й не стосуються майнового чи немайнового цивільного права або інтересу позивача.
За висновком ВС суди не врахували, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.